Роферон-А – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Интерферон альфа-2а — высокоочищенный белок, содержащий 165 аминокислот, с молекулярной массой около 19000 дальтон. Его получают по технологии с рекомбинантной ДНК с использованием генно-инженерного штамма E.coli, ДНК которой кодирует синтез этого белка человека.

Роферон-А оказывает противовирусное действие, индуцируя в клетках состояние резистентности к вирусным инфекциям и модулируя ответную реакцию иммунной системы, направленную на нейтрализацию вирусов или уничтожение инфицированных ими клеток. Роферон-А обладает антипролиферативным действием на ряд опухолей человека in vitro и подавляет рост некоторых ксенотрансплантатов опухолей человека у бестимусных мышей с мутацией nude.

Клиническая эффективность

В опухолевых клетках человека, обработанных Рофероном-А (в клетках НТ29), достоверно уменьшается синтез ДНК, РНК и белка. Ограниченное число клеточных линий опухолей человека, выращенных in vivo у бестимусных мышей с иммунной недостаточностью, были протестированы на чувствительность к воздействию Роферона-А. In vivo антипролиферативная активность Роферона-А изучалась на таких опухолях, как мукоидная карцинома молочной железы и аденокарцинома слепой и поперечно-ободочной кишки), а также предстательной железы. Степень антипролиферативной активности варьирует.

Роферон-А приводит к клинически значимой регрессии опухоли или стабилизации заболевания у пациентов с волосатоклеточным лейкозом и у больных СПИД с саркомой Капоши. Роферон-А также эффективен для лечения пациентов с миеломной болезнью. Роферон-А обладает активностью у пациентов с прогрессирующей кожной Т-клеточной лимфомой, которые нечувствительны или не подходят для традиционной терапии.

Роферон-А эффективен для лечения больных с Ph-положительным хроническим миелолейкозом. Роферон-А приводит к гематологической ремиссии у 60% больных в хронической стадии ХМЛ, независимо от предшествующей терапии. Полная гематологическая ремиссия еще сохраняется через 18 мес после начала лечения у двух третей исследованных больных. В отличие от цитотоксической химиотерапии, интерферон альфа-2а может привести к стабильной цитогенетической ремиссии, продолжающейся более 40 мес. Роферон-А в комбинации с прерывистыми курсами химиотерапии увеличивает общую выживаемость и тормозит прогрессирование заболевания по сравнению с одной химиотерапией.

Роферон-А эффективен для лечения тромбоцитоза при хроническом миелолейкозе и других миелопролиферативных заболеваниях. Роферон-А за несколько дней снижает число тромбоцитов, уменьшает частоту сопутствующих тромбогеморрагических осложнений и не обладает лейкозогенным потенциалом.

У больных с неходжкинской лимфомой низкой степени злокачественности при назначении дополнительно к химиотерапии (с лучевой терапией или без нее) Роферон-А удлиняет безрецидивную выживаемость и выживаемость без прогрессирования.

У больных с распространенной почечно-клеточной карциномой Роферон-А в комбинации с винбластином более эффективен по отношению к выживаемости по сравнению с одной химиотерапией. У больных с распространенной злокачественной меланомой лечение Рофероном-А приводило к объективной регрессии опухолей кожной и висцеральной локализации. Также Роферон-А увеличивает продолжительность времени без рецидива заболевания у больных без поражения лимфоузлов и отдаленных метастазов после резекции меланомы (толщина опухоли >1,5 мм). Роферон-А эффективен для лечения пациентов с подтвержденным компенсированным (без признаков печеночной декомпенсации) гепатитом В и С.

Роферон-А эффективен для лечения пациентов с остроконечными кондиломами.

Новообразования лимфатической системы и системы кроветворения:
- волосатоклеточный лейкоз;
- миеломная болезнь;
- кожная Т-клеточная лимфома;
- Ph-положительный хронический миелолейкоз;
- тромбоцитоз при миелопролиферативных заболеваниях;
- неходжкинская лимфома низкой степени злокачественности (в виде адъювантной терапии к химиотерапии — с/без лучевой терапии).

Сóлидные опухоли:
- саркома Капоши у больных СПИД без анамнестических указаний на оппортунистические инфекции;
- распространенная почечно-клеточная карцинома;
- метастатическая меланома;
- меланома после хирургической резекции (толщина опухоли >1,5мм) в отсутствие поражения лимфоузлов и отдаленных метастазов.

Вирусные заболевания:
- хронический активный гепатит B у взрослых, имеющих маркеры вирусной репликации, т.е положительных по HBV-ДНК, ДНК-полимеразе или HBeAg и повышенной активности аланинаминотрансферазы (АлАТ);
- хронический активный гепатит С у взрослых, имеющих антитела к вирусу гепатита С или HCV РНК в сыворотке и повышение активности АлАТ без признаков печеночной декомпенсации (класс А по Чайлд-Пью); при лечении хронического гепатита С оптимальной является комбинация Роферона®-А и рибавирина; Роферон-А в комбинации с рибавирином показан как ранее не получавшим терапию пациентам, так и тем, кто ранее отвечал на терапию интерфероном-альфа и затем имевшим рецидив заболевания после отмены терапии;
- остроконечные кондиломы.

розчин для ін'єкцій 18 млн МО; картридж 0.6 мл, пачка картонна 1;

розчин для ін'єкцій 3 млн МО / мл; шприц-тюбик 0.5 мл з голкою (голками), пачка картонна 1;
розчин для ін'єкцій 4.5 млн МО / мл; шприц-тюбик 0.5 мл з голкою (голками), пачка картонна 1;
розчин для ін'єкцій 6 млн МО / мл; шприц-тюбик 0.5 мл з голкою (голками), пачка картонна 1;
розчин для ін'єкцій 9 млн МО / мл; шприц-тюбик 0.5 мл з голкою (голками), пачка картонна 1;
розчин для ін'єкцій 3 млн МО / мл; шприц-тюбик 0.5 мл з голкою (голками), пачка картонна 1;

Всмоктування

Після п / к введення біодоступність перевищує 80%. Після п / к введення дози 36 млн МО Cmax в сироватці (від 1250 до 2320 пг / мл, в середньому 1 730 пг / мл) досягалися, в середньому через 7,3 год.

Розподіл. У людини фармакокінетика роферона-А в дозах від 3 млн до 198 млн МО носить лінійний характер. Після в / в інфузії 36 млн МО здоровим добровольцям об'єм розподілу в рівноважному стані коливався від 0,22 до 0,75 л / кг (в середньому 0,40 л / кг). Як у здорових добровольців, так і у хворих з метастатичним раком спостерігаються великі індивідуальні коливання концентрації інтерферону альфа-2а в сироватці.

Метаболізм і виведення

Основним шляхом виведення альфа-інтерферону є нирковий катаболізм. Печінковий метаболізм і виведення з жовчю являють собою менш значущі шляхи елімінації. У здорових осіб період Т1 / 2 інтерферону альфа-2а після в / в інфузії 36 млн МО становить 3,7-8,5 год (в середньому 5,1 год), а загальний кліренс - 2,14-3,62 мл / хв / кг (в середньому 2,79 мл / хв / кг).

Чоловіки і жінки, які отримують Роферон-А, повинні користуватися надійними методами контрацепції. При вагітності препарат слід призначати тільки в тому випадку, якщо користь від лікування перевищує можливий ризик для плоду. Хоча досліди на тваринах не свідчать про тератогенності, не можна виключити можливість того, що його застосування під час вагітності може завдати шкоди плоду. Коли макакам-резусам на ранніх і середніх термінах вагітності вводили дози, що значно перевершують рекомендовані для клініки, у них відзначалося зростання числа викиднів.

Невідомо, чи виділяється Роферон-А з грудним молоком. Питання про припинення годування груддю або про відміну препарату повинен вирішуватися залежно від важливості лікування для матері.

Бензиловий спирт, що міститься в якості наповнювача в готовому до застосування розчині Роферона®-А, може проникати через плаценту. При призначенні розчину Роферона®-А безпосередньо перед пологами або кесаревим розтином слід пам'ятати про токсичну дію на недоношених дітей.

Вагітні жінки не повинні використовувати Роферон-А в комбінації з рибавірином. Жінки дітородного віку та чоловіки-партнери жінок дітородного віку, які отримують Роферон-А в комбінації з рибавірином, повинні користуватися надійними методами контрацепції (див. Також інструкцію по застосуванню рибавірину).

- Підвищена чутливість до рекомбінантного інтерферону альфа-2а або будь-якого компонента препарату;

- Наявні або перенесені важкі захворювання серця;

- Тяжкі порушення функції нирок, печінки, мієлоїдного паростка кровотворення;

- Судомні розлади, інші порушення функції ЦНС;

- Хронічний гепатит з вираженою декомпенсацією або з цирозом печінки;

- Хронічний гепатит у хворих, які отримують або недавно отримали імунодепресанти, за винятком короткочасного лікування стероїдами;

- Хронічний мієлолейкоз, якщо хворий має HLA-ідентичного родича і йому належить або можлива алогенна трансплантація кісткового мозку в найближчому майбутньому;

- Дитячий вік до 3-х років (як консервант містить бензиловий спирт);

- Вагітність - при проведення комбінованої терапії з рибавірином (див. Також інструкцію для медичного застосування для рибавірину).

Нижчеподані дані про побічні дії препарату засновані на досвіді лікування хворих з різними злоякісними захворюваннями, часто рефрактерними до попереднього лікування і що знаходилися на пізніх стадіях, а також хворих на хронічний гепатит В і С.

Загальні симптоми: часто - грипоподібний синдром (млявість, підвищення температури, озноб, втрата апетиту, м'язові і головні болі, болі в суглобах і пітливість), втрата ваги. Дані гострі побічні дії зазвичай слабшають або усуваються при одночасному призначенні парацетамолу, а їх вираженість в ході лікування або при зміні дози роферона-А має тенденцію до зменшення, хоча при продовженні терапії можуть виникнути сонливість, слабкість і млявість.

ШКТ: часто - приблизно у двох третин онкологічних хворих - анорексія, у половини - нудота; досить часто - блювання, зміна смакових відчуттів, сухість у роті, діарея, а також слабкі або помірні болі в животі; рідко - запори, метеоризм, посилення перистальтики і печія, загострення виразкової хвороби, шлунково-кишкові кровотечі, що не загрожують життю, тяжке порушення функції печінки, панкреатит.

Зміни функції печінки: іноді - підвищення рівня АлАТ, ЩФ, ЛДГ та білірубіну, які, як правило, не вимагають корекції дози; рідко - зміна активності трансаміназ при гепатиті В; дуже рідко - тяжке порушення функції печінки, печінкова недостатність.

ЦНС: іноді - системне і запаморочення, порушення зору, погіршення психічного стану, забудькуватість, депресія, сонливість, сплутаність свідомості, порушення поведінки (тривога, нервозність) і порушення сну; рідко - сильна сонливість, судоми, кома, порушення мозкового кровообігу, тимчасова імпотенція і ішемічна ретинопатія, а також суїцидальну поведінку (при перших ознаках суїцидальної поведінки препарат потрібно відмінити).

Органи зору: іноді - порушення зору; рідко - ішемічна ретинопатія; дуже рідко - ретинопатія, включаючи крововиливи в сітківку і ватні ексудати, набряк диска зорового нерва, тромбоз центральної вени і артерії сітківки, задня ішемічна нейропатія.

Периферична нервова система: іноді - парестезії, оніміння кінцівок, нейропатія, свербіж і тремор.

Серцево-судинна і дихальна системи: досить часто - приблизно у однієї п'ятої онкологічних хворих - транзиторна артеріальна гіпо- або гіпертензія, набряки, ціаноз, аритмії, серцебиття і біль в грудній клітці; рідко - кашель і невелика задишка, набряк легенів, пневмонія, застійна серцева недостатність, зупинка серця і зупинка дихання, інфаркт міокарда. У хворих на гепатит В серцево-судинні порушення спостерігаються дуже рідко.

Шкіра, її придатки і слизові оболонки: досить часто - в п'ятої частини хворих - легке або помірне випадання волосся, оборотне після припинення лікування. Посилене випадіння волосся може тривати протягом декількох тижнів. Рідко - загострення герпетичних висипань на губах, висип, свербіж, сухість шкіри і слизових оболонок, виділення з носа і носові кровотечі, загострення або маніфестація псоріазу.

Нирки і сечовивідні шляхи: рідко - погіршення функції нирок, гостра ниркова недостатність (головним чином, у онкологічних хворих з такими факторами ризику, як захворювання нирок або одночасне лікування нефротоксичними препаратами), електролітні порушення, особливо при анорексії або зневодненні організму, протеїнурія, збільшення вмісту клітинних елементів в осаді сечі, підвищення рівня сечовини, а також креатиніну та сечової кислоти сироватки крові.

Система кровотворення: досить часто - транзиторна лейкопенія (рідко вимагає зменшення дози), у хворих у стані мієлосупресії - тромбоцитопенія, зниження рівня гемоглобіну; іноді - тромбоцитопенія у хворих без мієлосупресії; рідко - зменшення рівня гемоглобіну і гематокриту.

Повернення тяжких гематологічних порушень до вихідного рівня зазвичай спостерігалося через -7-10 днів після припинення лікування роферона-А. Дуже рідко - ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура.

Інші: рідко - гіперглікемія, цукровий діабет, реакції в місці ін'єкції; дуже рідко - некроз, аутоімунна патологія (васкуліт, артрит, гемолітична анемія, порушення функції щитовидної залози, вовчакоподібний синдром), дуже рідко - безсимптомна гіпокальціємія, саркоїдоз, гіпертригліцеридемія / гіперліпідемія.

У рідкісних випадках терапія препаратами альфа-інтерферону, включаючи Роферон-А, в комбінації з Копегусом асоціюється з панцитопенії; дуже рідко - з апластичну анемію.

Антитіла до інтерферону. У деяких хворих після введення препаратів, що містять гомологічний білок, можуть утворюватися нейтралізуючий активний білок антитіла. Тому ймовірно, що у певної частини хворих будуть виявлятися антитіла до всіх інтерферонам, як природним, так і рекомбінантним. При деяких захворюваннях (рак, системний червоний вовчак, оперізуючий лишай) антитіла до лейкоцитарного інтерферону людини можуть спонтанно виникати у хворих, раніше ніколи не отримували інтерферони. Вказівок на те, що при якомусь із клінічних показань наявність таких антитіл може негативно вплинути на реакцію хворого на Роферон-А, не є.

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином - див. Також «Побічні дії» для рибавірину.

Роферон-А вводять п / к

волосатоклітинний лейкоз

Початкова доза: 3 млн МО п / к, щодня, протягом 16-24 тижнів. При непереносимості добову дозу зменшують до 1500000 МО та / або знижують кратність введення до 3 разів на тиждень.

Підтримуюча доза: 3 млн МО п / к 3 рази на тиждень. При непереносимості дозу зменшують до 1500000 МО 3 рази на тиждень.

Тривалість лікування: при наявності позитивного ефекту через 6 міс лікування продовжують, при його відсутності - припиняють. Максимальна тривалість лікування склала 20 міс.

Мієломна хвороба

Начальная доза: по 3 млн МЕ п/к 3 раза в неделю.

Підтримуюча доза: залежно від індивідуальної переносимості дозу можна щотижня збільшувати до досягнення максимально переносимої дози (9-18 млн МО) 3 рази на тиждень.

Тривалість лікування: лікування за цією схемою продовжують протягом тривалого часу при відсутності прогресування захворювання і вираженої непереносимості препарату.

Шкірна Т-клітинна лімфома (КТКЛ) (з 18 років)

Роферон-А може надавати ефект у хворих прогресуючої КТКЛ, в т.ч. рефрактерних до традиційної терапії або не придатних для її проведення.

Початкова доза: 3 млн МО / добу, п / к, поступово збільшуючи добову дозу до 18 млн МО / добу протягом 12 тижнів за схемою: 1-3-й день - 3 млн МО / добу, 4-6-й день - 9 млн МО / добу, 7-84 день - 18 млн МО / добу.

Підтримуюча доза: максимально переносима доза (але не перевищує 18 млн МО) 3 рази на тиждень п / к.

Тривалість лікування: тривалість лікування до оцінки реакції на терапію повинна становити не менше 8 тижнів, переважно - 12 тижнів; при наявності позитивного ефекту лікування продовжують, при його відсутності - припиняють. Максимальна тривалість лікування склала 40 міс. У хворих, що позитивно реагують на лікування, його треба продовжувати не менше 12 міс, щоб максимально збільшити ймовірність досягнення повної ремісії і підвищити ймовірність тривалої ремісії.

Часткова ремісія спостерігається зазвичай в межах 3 міс лікування, а повна - в межах 6 міс, хоча іноді для досягнення найкращого ефекту потрібно 12 міс терапії.

Хронічний мієлолейкоз (ХМЛ)

З 18 років і старше

Початкова доза: 3 млн МО / добу з поступовим збільшенням дози протягом 8-12 тижнів за схемою: 1-3 день - 3 млн МО / добу, 4-6 день - 6 млн МО / добу, 7-84 день - 9 млн МО / добу.

Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, переважно - 12 тижнів; при наявності ефекту терапію продовжують до досягнення повної гематологічної ремісії, але не більше 18 міс. При відсутності динаміки гематологічних показників терапію припиняють. При повній гематологічної ремісії лікування продовжують у дозі 9 млн МО / добу (оптимальна доза) або 9 млн МО 3 рази на тиждень (мінімальна доза), до досягнення цитогенетичної ремісії в максимально короткий термін. Є спостереження цитогенетичних ремісій тривалістю 2 роки після початку лікування.

Ефективність, безпечність та оптимальні дози роферона-А для дітей з ХМЛ не встановлені.

На відміну від цитотоксичної хіміотерапії, інтерферон альфа-2а може призвести до стабільної цитогенетичної ремісії, що продовжується більше 40 міс.

Роферон-А за кілька днів знижує число тромбоцитів, зменшує частоту супутніх тромбогеморрагических ускладнень і не володіє лейкозогенних потенціалом.

Тромбоцитоз, пов'язаний з мієлопроліферативними захворюваннями (крім ХМЛ)

Щодня: 1-3 день - 3 млн МО / добу, 4-30 день - 6 млн МО / добу.

Підтримуюча доза: 1-3 млн МО 2-3 рази на тиждень. Кожному хворому слід індивідуально підбирати максимально стерпну дозу.

Неходжкінська лімфома низького ступеня злоякісності

В якості підтримуючої терапії після стандартної хіміотерапії (з променевою терапією або без неї): 3 млн МО п / к 3 рази на тиждень протягом не менше 12 міс. Лікування потрібно починати якомога раніше при поліпшенні стану хворого, зазвичай через 4-6 тижнів після хіміо- і променевої терапії. У комбінації з традиційними схемами хіміотерапії (наприклад з комбінацією циклофосфаміду, преднізолону, вінкристину і доксорубіцину) - 6 млн МО / м2 з 22 по 26 день кожного 28-денного циклу. У цьому випадку лікування роферона-А можна починати одночасно з хіміотерапією.

У хворих з неходжкінською лімфомою низького ступеня злоякісності при призначенні додатково до хіміотерапії (з променевою терапією або без неї) Роферон-А подовжує безрецидивне виживання і виживання без прогресування.

Саркома Капоші у хворих на СНІД

Ймовірність того, що хворі з саркомою Капоші та СНІДом позитивно відреагують на терапію вище в тому випадку, якщо в анамнезі у них немає опортуністичних інфекцій, симптомів групи В (втрата ваги більше 10%, температура вище 38 ° C при відсутності відомого вогнища інфекції, нічна пітливість), а вихідне число Т4-лімфоцитів перевищує 200 клітин в 1 мкл.

Початкова доза (з 18 років і старше): 3 млн МО / добу, щодня, з поступовим підвищенням дози протягом 10-12 тижнів до 18 млн МО / добу, по можливості - до 36 млн МО / добу за схемою: 1-3 день - 3 млн МО / добу, 4-6 день - 9 млн МО / добу, 7-9 день - 18 млн МО / добу, 10-84 день - до 36 млн МО / добу (у разі переносимості).

Підтримуюча доза: у максимально переносимій дозі 3 рази на тиждень, але не більше 36 млн МО / добу.

Тривалість лікування: з метою визначення реакції на лікування слід документувати й оцінювати динаміку зміни пухлини. Тривалість лікування до оцінки реакції на терапію повинна становити не менше 10 тижнів, переважно - 12 тижнів. При наявності позитивного ефекту терапію продовжують, при його відсутності - припиняють. Зазвичай ефект починає проявлятися через 3 місяці лікування.

Максимальна тривалість лікування склала 20 міс. При наявності ефекту лікування потрібно продовжувати принаймні до зникнення пухлини.

Примітка: після припинення терапії роферона-А саркома Капоші часто рецидивує.

Поширена нирково-клітинна карцинома

У хворих з рецидивом пухлини або метастазами найкращий терапевтичний ефект спостерігався при призначенні великих доз роферона-А (36 млн МО / добу) в якості монотерапії або помірних доз Роферона®-А (18 млн МО 3 рази на тиждень) в комбінації з вінбластин, по порівняно з монотерапією помірними дозами роферона-А 3 рази на тиждень. Тривалість відповіді і виживання при монотерапії роферона-А та комбінованої терапії роферона-А з вінбластин схожі. У хворих, які отримували невеликі дози роферона-А (2 млн МО / м2 на добу), ефект від лікування був відсутній. Поєднання роферона-А з вінбластин призводить лише до невеликого збільшення частоти легкої та помірної лейкопенії і гранулоцитопенії порівняно з монотерапією.

а) Монотерапія роферона-А

Початкова доза: 3 млн ОД / добу з поступовим підвищенням дози протягом 8-12 тижнів до 18 млн МО / добу, а по можливості - до 36 млн МО / добу за наступною схемою: 1-3 день - 3 млн МО / добу, 4-6 день - 9 млн МО / добу, 7-9 день - 18 млн МО / добу, при переносимості збільшуючи дозу на 10-84 день до 36 млн МО / добу.

Підтримуюча доза: у максимально переносимої дозі 3 рази на тиждень, але не перевищуючи 36 млн МО / добу.

Тривалість лікування: не менше 8 тижнів, переважно - не менше 12 тижнів. При наявності ефекту терапію продовжують, при його відсутності - припиняють. Максимальна тривалість лікування склала 16 міс.

б) Роферон-А + вінбластин

У перший тиждень Роферон-А призначають у дозі 3 млн МО 3 рази на тиждень, у другий тиждень - 9 млн МО 3 рази на тиждень, потім - 18 млн МО 3 рази на тиждень (в разі непереносимості дозу можна зменшити до 9 млн МО 3 рази на тиждень). Протягом цього періоду вінбластин вводять в / в у дозі 0,1 мг / кг 1 раз на 3 тижні.

Тривалість лікування: не менше 3 міс, максимум - до 12 міс або до початку прогресування захворювання. У разі повної ремісії лікування можна припинити через 3 міс. після її настання.

Метастатична меланома

18 млн МО 3 рази на тиждень або в максимально переносимої дозі протягом 12 тижнів. Тривалість лікування до оцінки ефективності терапії - переважно - не менше 12 тижнів. При наявності ефекту терапію продовжують, при його відсутності - припиняють. Максимальна тривалість лікування - 24 міс. У хворих з поширеною злоякісною меланомою лікування роферона-А призводило до об'єктивної регресії пухлин шкірної і вісцеральної локалізації.

Меланома після хірургічної резекції

Ад'ювантна терапія малими дозами роферона-А збільшує тривалість часу без рецидиву захворювання у хворих без ураження лімфовузлів і віддалених метастазів після резекції меланоми (товщина пухлини> 1,5 мм). Лікування повинно бути розпочато не пізніше ніж через 6 тижнів після операції. Доза - 3 млн МО 3 рази на тиждень. Тривалість лікування - 18 міс.

Хронічний вірусний гепатит В

Зазвичай призначають 4,5-9 млн МО п / к 3 рази на тиждень протягом 4-6 міс. Подальшу корекцію дози проводять залежно від переносимості препарату. Якщо через 3-4 міс поліпшення не спостерігається, слід розглянути питання про переривання терапії.

Діти з 3-х років і старше. Роферон-А в дозі 7500000 МО / м2 безпечний і ефективний.

Хронічний вірусний гепатит С

Ефективність інтерферону альфа-2а підвищується, якщо його призначають в комбінації з рибавірином. Роферон-А може бути призначений в якості монотерапії при наявності непереносимості та / або протипоказань до рибавірину.

а) Комбінована терапія роферона-А і рибавірином

Комбінована терапія роферона-А і рибавірином раніше нелікованих хворих на хронічний гепатит С: 3 млн МО п / к 3 рази на тиждень протягом не менше 6 міс. Режим дозування рибавірину: див. Вище і інструкцію для медичного застосування рибавірину.

Комбінована терапія роферона-А і рибавірином при рецидиві у дорослих хворих, у яких попередня монотерапія інтерфероном-альфа дала тимчасовий ефект. Режим дозування: по 4500000 МО 3 рази на тиждень протягом 6 міс. Стандартна тривалість терапії пацієнтів з хронічним гепатитом С залежить від вихідних характеристик пацієнта (наприклад генотипу вірусу) і становить 6-12 міс. Режим дозування рибавірину: див. Інструкцію для медичного застосування рибавірину.

б) Монотерапія роферона-А

Роферон-А може бути призначений в якості монотерапії при непереносимості та / або протипоказання до рибавірину. 3-6 млн МО 3 рази на тиждень протягом 6-12 міс. Якщо через 3 міс лікування рівень АлАТ НЕ нормалізувався, терапію слід припинити.

При переносимості і при частковій або повній відповіді на терапію роферона-А, але при рецидиві захворювання після його відміни, можливий ефект від повторної терапії роферона-А в тій же або більш високій дозі.

Гострі кондиломи

1-3 млн МО 3 рази на тиждень п / к протягом 1-2 міс.

Повідомлень про передозування немає.

Симптоми: повторне введення великих доз інтерферону може супроводжуватися глибокою летаргією, млявістю, прострацією і комою.

Лікування: таких хворих слід госпіталізувати для спостереження і проведення відповідних підтримуючих заходів.

Альфа-інтерферони можуть порушувати окислювальні метаболічні процеси, знижуючи активність печінкових мікросомальних ферментів системи цитохрому Р450. Це слід враховувати при одночасному призначенні ЛЗ, які метаболізуються даним шляхом. Описано зниження кліренсу теофіліну після одночасного призначення альфа-інтерферонів.

Інтерферони можуть підсилити нейротоксичні, гематотоксичні або кардіотоксичні препарати, які призначалися раніше або одночасно з ними. Взаємодія може спостерігатися після одночасного призначення препаратів центральної дії.

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином - див. Також «Взаємодія» з рибавірином.

Роферон-А слід призначати під наглядом лікаря, який має досвід лікування за відповідними показниками.

Належна терапія основного захворювання та ускладнень можливі тільки при наявності адекватних діагностичних і терапевтичних можливостей.

При легкому і помірному порушенні функцій нирок, печінки або кісткового мозку їх функціональний стан необхідно ретельно контролювати.

Зміни функції печінки. Зміна активності трансаміназ при гепатиті В зазвичай свідчить про поліпшення клінічного стану хворого. Необхідно дотримуватися обережності при лікуванні інтерфероном-альфа хворих на хронічний гепатит з аутоімунними захворюваннями в анамнезі. Кожного хворого, у якого при лікуванні роферона-А з'являються патологічні зміни функціональних печінкових проб, потрібно ретельно спостерігати і при необхідності відмінити препарат.

Психоневрологічні зміни

У хворих, які отримують інтерферони, в т.ч. і Роферон-А, можуть маніфестувати важкі психічні побічні реакції. Депресія, суїцидальні думки і суїцид можуть виникати у пацієнтів як із психічним захворюванням в анамнезі, так і без нього. Слід проявляти обережність при терапії роферона-А у пацієнтів з депресією в анамнезі. Рекомендується ретельне спостереження за пацієнтами, які отримують Роферон-А з метою виявлення депресії.

До початку лікування слід інформувати пацієнтів про можливості розвитку депресії, а пацієнти повинні негайно повідомляти лікаря про будь-якій ознаці депресії; у випадку розвитку депресії необхідна консультація психіатра і вирішення питання про доцільність відміни терапії.

Мієлосупресія

З винятковою обережністю слід застосовувати Роферон-А у хворих з тяжкою мієлосупресією, тому препарат пригнічує кістковий мозок, викликаючи падіння числа лейкоцитів (особливо гранулоцитів), числа тромбоцитів і, рідше - рівня гемоглобіну. Це може призводити до підвищеного ризику інфекції або кровотечі. Необхідно уважно стежити за цими змінами і проводити хворим розгорнуті аналізи крові до початку лікування роферона-А і, регулярно, в його процесі.

Інфекції

Лихоманка може бути асоційована з грипоподібним синдромом, який часто спостерігається при терапії інтерферонами. При персистуючої лихоманці, особливо у пацієнтів з нейтропенією, слід виключати інфекцію (бактеріальну, вірусну, грибкову). При виникненні тяжких інфекційних ускладнень слід відмінити інтерферон і призначити відповідну терапію.

Офтальмологічні зміни

Як і під час терапії іншими інтерферонами, при терапії роферона-А зареєстровані випадки розвитку ретинопатії (крововиливи в сітківку, ватяні ексудати, набряк диска зорового нерва, тромбоз центральної артерії та вени сітківки) і задньої ішемічної нейропатії, які можуть призводити до втрати зору.

При появі скарг на погіршення гостроти зору або втрату зору цим пацієнтам слід провести офтальмологічне обстеження. Пацієнтам з цукровим діабетом, артеріальною гіпертензією перед призначенням терапії необхідно провести офтальмологічне обстеження для виявлення патології очного дна. Терапію роферона-А або роферона-А / рибавірином слід відмінити при погіршенні або виникненні офтальмологічних захворювань.

Реакції гіперчутливості. Під час терапії інтерферонами, в т.ч. і інтерфероном альфа-2а, спостерігаються серйозні реакції гіперчутливості негайного типу (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм та анафілаксія). У випадку розвитку подібних реакцій при терапії роферона-А або роферона-А / рибавірином терапію відміняють і негайно призначають відповідну медикаментозну терапію. Минуща висип не вимагає відміни терапії.

Зміни ендокринних органів. Рідко на фоні терапії роферона-А спостерігається гіперглікемія. При наявності клінічної симптоматики гіперглікемії необхідний контроль рівня глюкози в крові і відповідний нагляд. Хворим на цукровий діабет може знадобитися корекція дози цукрознижувальних препаратів.

Аутоімунні порушення

Під час терапії альфа-інтерферонами зареєстровані випадки утворення різних аутоантитіл. Клінічні прояви аутоімунних захворювань при терапії інтерферонами частіше виникають у пацієнтів, схильних до розвитку подібних захворювань.

Терапія альфа-інтерферонами рідко асоціюється з виникненням або загостренням псоріазу. У хворих після трансплантації (наприклад нирки або кісткового мозку) медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, тому інтерферони мають стимулюючий вплив на імунну систему.

Вказівки на пряме кардіотоксичність препарату відсутні, однак існує ймовірність, що гострі, самостійно зникаючі токсичні ефекти (наприклад підвищення температури, озноб), часто супроводжують лікування роферона-А, можуть викликати загострення наявних серцевих захворювань.

Призначати Роферон-А новонародженим, особливо недоношеним, і дітям до 3 років не рекомендується, оскільки він містить бензиловий спирт як консервант, який, за наявними повідомленнями, може призводити до стійких порушень в нервово-психічній сфері та поліорганної недостатності.

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином - див. Також «Запобіжні заходи» для рибавірину.

Доклінічне вивчення. У макак-резусів, яким призначали дози препарату, що значно перевищують рекомендовані для клініки, спостерігалися транзиторні порушення менструального циклу, в т.ч. подовження періоду менструацій.

Інструкції щодо поводження з препаратом

Багатодозові картриджі 18 млн МО в 0,6 мл призначені для використання тільки одним пацієнтом. Вони застосовуються тільки в шприц-ручці Роферон-Пен. Разом зі шприц-ручкою і картриджем повинні застосовуватися тільки голки Пенфайн. Для кожної ін'єкції слід користуватися новою стерильною голкою. Картриджі з Роферон-А повинні використовуватися в межах 30 днів після першої ін'єкції. Після кожної ін'єкції шприц-ручку зі вставленим картриджем слід зберігати в холодильнику, в захищеному від світла місці, однак при необхідності, шприц-ручку з картриджем можна зберігати при кімнатній температурі (до 25 ° C) до 28 днів.

Дату першого використання картриджа слід зазначити на стікері, який постачався з картриджем, і наклеїти його на коробку зі шприц-ручкою. Детальна інструкція по використанню Роферон-Пен вкладена в упаковку.

Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами

Залежно від режиму дозування та індивідуальної чутливості хворого, Роферон-А може надавати дію на швидкість реакції, впливаючи на виконання певних операцій, наприклад водіння транспортних засобів, роботу з машинами і механізмами.

У захищеному від світла місці, при температурі 2-8 ° C (Не заморожувати).

24 мес.

L Противоопухолевые препараты и иммуномодуляторы

L03 Иммуноcтимуляторы

L03A Цитокины и иммуномодуляторы

L03AB Интерфероны

L03AB04 Interferon alfa-2a