Римпин – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Нарушает синтез РНК в бактериальной клетке: связывается с бета- субъединицей ДНК-зависимой РНК-полимеразы, препятствуя ее присоединению к ДНК, и ингибирует транскрипцию РНК. На человеческую РНК-полимеразу не действует. Эффективен в отношении вне- и внутриклеточно расположенных микроорганизмов, особенно быстроразмножающихся внеклеточных возбудителей. Имеются данные о блокировании последней стадии формирования поксвирусов, возможно, за счет нарушения образования наружной оболочки. В низких концентрациях действует на Mycobacterium tuberculosis, Brucella spp., Chlamidia trachomatis, Legionella pneumophila, Rickettsia typhi, Mycobacterium leprae, Staphylococcus aureus, в т.ч. метициллинрезистентные штаммы, Staphylococcus epidermidis, стрептококки; в высоких концентрациях — на некоторые грамотрицательные микроорганизмы (Escherichia coli, Klebsiella, Proteus, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, в т.ч. бета- лактамазообразующие). Активен в отношении Haemophilus influenzae (в т.ч. устойчивых к ампициллину и хлорамфениколу), Haemophilus ducreyi, Bordetella pertussis, Bacillus anthracis, Listeria monocytogenes, Francisella tularensis, Clostridia difficile и других грамположительных анаэробов. Не действует на Mycobacterium fortuitum, представителей семейства Enterobacteraceae, неферментирующие грамотрицательные бактерии (Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Stenothrophomonas spp.). В очагах поражения создает концентрации, почти в 100 раз превышающие МПК для Mycobacterium tuberculosis (0,125–0,25 мкг/мл). При монотерапии относительно быстро развивается устойчивость возбудителя, обусловленная уменьшением проникновения рифампицина в клетку или мутацией ДНК-зависимой РНК-полимеразы. Перекрестная резистентность с другими антибиотиками (за исключением группы рифамицинов) не отмечается.

Туберкулез (все формы) — в составе комбинированной терапии. Лепра (в комбинации с дапсоном — мультибациллярные типы заболевания). Инфекционные заболевания, вызванные чувствительными микроорганизмами (в случае резистентности к другим антибиотикам и в составе комбинированной противомикробной терапии). Бруцеллез — в составе комбинированной терапии с антибиотиком группы тетрациклинов (доксициклином). Менингококковый менингит (профилактика у людей, находившихся в тесном контакте с заболевшими менингококковым менингитом; у бациллоносителей Neisseria meningitidis).

капсули 150 мг; блістер 10, пачка картонна 2;

капсули 300 мг; блістер 10, пачка картонна 10;

капсули 450 мг; блістер 10, пачка картонна 10;

капсули 150 мг; блістер 10, пачка картонна 10;

капсули 150 мг; блістер 10, пачка картонна 20;

Швидко і повно всмоктується з ШКТ; прийом їжі, особливо багатої жирами, зменшує абсорбцію (на 30%). Після всмоктування швидко виділяється з жовчю, піддається кишечно- печінкової рециркуляції. Біодоступність зменшується при тривалому лікуванні.

Зв'язування з білками плазми - 84-91%. Cmax в крові після прийому всередину 600 мг рифампіцину досягається через 2-2,5 год і становить у дорослих - 7-9 мкг / мл, у дітей після прийому в дозі 10 мг / кг - 11 мкг / мл. При в / у введенні Cmax досягається до кінця інфузії і становить 9-17,5 мкг / мл; терапевтична концентрація зберігається протягом 8 -12 ч. Уявний об'єм розподілу у дорослих - 1,6 л / кг, у дітей - 1,2 л / кг. Велика частина незв'язаної з білками плазми фракції в неіонізованому вигляді добре проникає в тканини (в т.ч. в кісткову) і рідини організму.

Виявляється в терапевтичних концентраціях у плевральному і перитонеальному ексудаті, вмісті каверн, мокротинні, слині, назальному секреті; найбільша концентрація створюється в печінці та нирках. Добре проникає всередину клітин. Проходить через гематоенцефалічний бар'єр тільки в разі запалення мозкових оболонок, при туберкульозному менінгіті виявляється в спинно-мозкової рідини в концентраціях, що становлять 10-40% від такої в плазмі крові.

Метаболізується в печінці до фармакологічно активного 25-О-деацетілріфампіціна і неактивних метаболітів (ріфампінхінон, деацетілріфампінхінон і 3-формілріфампін). Сильний індуктор мікросомальних ферментів системи цитохрому Р450 і ферментів стінки кишечника. Має властивості самоіндукції, прискорює свою біотрансформацію, в результаті чого системний кліренс, після прийому першої дози рівний 6 л / год, зростає до 9 л / год після повторного прийому. Т1 / 2 після прийому всередину 300 мг становить 2,5 год; 600 мг - 3-4 год, 900 мг - 5 год; коротшає при тривалому прийомі (600 мг - 1-2 год). У пацієнтів з порушенням видільної функції нирок Т1 / 2 подовжується, якщо доза перевищує 600 мг; при порушенні функції печінки відзначається збільшення концентрації в плазмі і подовження Т1 / 2.

Виводиться з організму з жовчю у вигляді метаболітів (60-65%) і з сечею, в незміненому вигляді (6-15%), у вигляді 25-О- деацетілріфампіціна (15%) і у вигляді 3-формілріфампіна (7%). Зі збільшенням дози частка ниркової екскреції зростає. Невелика кількість рифампіцину виводиться зі сльозами, потім, слиною, мокротою і іншими рідинами, фарбуючи їх в оранжево-червоний колір.

Протипоказано в I триместрі вагітності. У II і III триместрах можливо тільки за суворими показаннями, після зіставлення передбачуваної користі для матері і потенційного ризику для плода.

Рифампіцин проходить через гематоплацентарний бар'єр (концентрація в сироватці крові плоду при народженні становить 33% від концентрації в сироватці крові матері). У дослідженнях на тваринах встановлена ​​тератогенність. У кроликів, які отримували дози, до 20 разів перевищують звичайну добову дозу для людини, відзначені порушення остеогенезу і токсичну дію на ембріон. У дослідах на гризунах показано, що рифампіцин в дозах 150-250 мг / кг / добу викликав вроджені вади розвитку, в основному розколину верхньої губи та піднебіння, ущелину хребта. При застосуванні в останні тижні вагітності може викликати післяпологову кровотечу у матері і кровотечу у новонародженого.

Категорія дії на плід по FDA - C.

Виділяється з грудним молоком, при цьому дитина отримує менше 1% прийнятої матір'ю дози. Хоча несприятливих реакцій у людини не зареєстровано, на час лікування слід відмовитися від грудного вигодовування.

Жінкам дітородного віку на час лікування необхідна надійна контрацепція (в т.ч. негормональна).

Гіперчутливість, в т.ч. до інших ЛЗ групи рифампіцинів, порушення функції печінки і нирок, перенесений менше 1 року назад інфекційний гепатит, жовтяниця, в т.ч. механічна.

В / в введення: серцево-легенева недостатність II-III ступеня, флебіт, дитячий вік.

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, порушення зору, атаксія, дезорієнтація.

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): зниження артеріального тиску (при швидкому в / в введенні), флебіт (при тривалому в / в введенні), тромбоцитопенічна пурпура, тромбоцитопенія і лейкопенія, кровотеча, гостра гемолітична анемія.

З боку органів ШКТ: кандидоз ротової порожнини, зменшення апетиту, нудота, блювання, ерозивний гастрит, порушення травлення, біль у животі, діарея, псевдомембранозний коліт, підвищення рівня печінкових трансаміназ і білірубіну в крові, жовтяниця (1-3%), гепатит, ураження підшлункової залози.

З боку сечостатевої системи: канальцевий некроз, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, порушення менструального циклу.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, пропасниця, набряк Квінке, бронхоспазм, сльозотеча, еозинофілія.

Інші: артралгія, м'язова слабкість, герпес, індукція порфірії, грипоподібний синдром (при интермиттирующей або нерегулярної терапії).

Всередину, перед їжею. Дорослим: 450-600 мг / добу одноразово. Пацієнтам з масою тіла до 50 кг - 450 мг / добу, більше 50 кг - 600 мг / сут.

Новонародженим і недоношеним дітям: 10 мг / кг / сут.

Симптоми: нудота, блювання, біль у животі, збільшення печінки, жовтяниця, періорбітальний набряк або набряклість обличчя, набряк легенів, сплутаність свідомості, судоми, психічні порушення, летаргія, «синдром червоного людини» (червоно-оранжеве забарвлення шкіри, слизових оболонок і склер ).

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля, форсований діурез, симптоматична терапія.

Будучи потужним індуктором цитохрому Р450, може викликати потенційно небезпечні взаємодії.

Зменшує активність непрямих антикоагулянтів, кортикостероїдів, пероральних гіпоглікемічних засобів, препаратів наперстянки, антиаритмічних засобів (в т.ч. дизопірамід, хінідин, мексилетин), протиепілептичних засобів, дапсона, метадону, гідантоїнів (фенітоїн), гексобарбіталу, нортриптиліну, галоперидолу, бензодіазепінів, препаратів статевих гормонів, в т.ч. пероральних контрацептивів, тироксину, теофіліну, хлорамфеніколу, доксицикліну, кетоконазолу, ітраконазолу, тербінафіну, циклоспорину А, азатіоприну, бета-адреноблокаторів, БКК, флувастатина, еналаприлу, циметидину (за рахунок індукції мікросомальних ферментів печінки і прискорення метаболізму цих ЛЗ). Не слід приймати одночасно з індинавіру сульфатом і нелфінавіром, тому їх плазмові концентрації за рахунок прискорення метаболізму значно знижуються. Препарати ПАСК, що містять бентоніт (алюмінію гідросилікат), і антациди при одночасному прийомі порушують всмоктування рифампіцину. При одночасному прийомі з опіатами, антихолінергічними засобами та кетоконазолом зменшується біодоступність рифампіцину; пробенецид і ко-тримоксазол збільшують його концентрацію в крові. Одночасний прийом з ізоніазидом або пиразинамидом збільшує частоту виникнення і тяжкість порушень функції печінки (на тлі захворювань печінки) і ймовірністі розвитку нейтропенії.

При нетуберкульозних захворюваннях призначають тільки при неефективності інших антибіотиків (швидкий розвиток резистентності). Пацієнтам з порушенням функції нирок потрібна корекція дози, якщо вона перевищує 600 мг / сут. З обережністю використовують у новонароджених, недоношених дітей (у зв'язку з віковою незрілістю ферментних систем печінки) і у виснажених хворих. Новонародженим необхідно призначати одночасно з вітаміном К (профілактика кровотеч).

З обережністю застосовують у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримують інгібітори ВІЛ-протеаз. При в / у введенні рифампіцину хворим на цукровий діабет рекомендується вводити 2 ОД інсуліну на кожні 4-5 г глюкози (розчинника).

При виникненні грипоподібного синдрому при інтермітуючій схемі прийому слід по можливості перейти на щоденний прийом; при цьому дозу збільшують поступово.

При появі можливості слід переходити від в / в введення до перорального прийому (ризик флебіту). Під час лікування слід контролювати загальний аналіз крові, функцію нирок і печінки - спочатку 1 раз на 2 тижні, потім щомісячно; можливо додаткове призначення або збільшення дози глюкокортикоїдів.

У разі профілактичного застосування у бацилоносіїв Neisseria meningitidis необхідно суворе медичне спостереження за пацієнтом для своєчасного виявлення симптомів захворювання (при розвитку резистентності збудника). Препарати ПАСК, що містять бентоніт (алюмінію гідросилікат), слід приймати не раніше, ніж через 4 години після прийому рифампіцину. Під час лікування слід уникати вживання алкоголю (зростає ризик гепатотоксичності).

Постійний прийом рифампіцину переноситься краще, ніж інтермітуюча (2-3 рази на тиждень). Для приготування розчину для в / в інфузії кожні 0,15 г розчиняють в 2,5 мл води для ін'єкцій, енергійно струшують до повного розчинення і потім змішують зі 125 мл 5% розчину глюкози.

При застосуванні у пацієнтів, нездатних проковтнути капсулу цілком, і у дітей допустимо вміст капсули змішувати з яблучним пюре або желе.

Забарвлює сечу, кал, мокротиння, слізну рідину, піт, назальний секрет і шкіру в оранжево-червоний колір. Може стійко забарвлювати м'які контактні лінзи. У період лікування не слід застосовувати мікробіологічні методи визначення концентрації фолієвої кислоти і вітаміну В12 у сироватці крові.

Список Б .: У сухому, захищеному від світла місці, при температурі нижче 25 ° C.

48 мес.

J Противомикробные препараты для системного применения

J04 Препараты, активные в отношении микобактерий

J04A Противотуберкулезные препараты

J04AB Антибиотики

J04AB02 Рифампицин