Рибапег – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Противовирусный препарат, синтетический аналог нуклеозидов с выраженным противовирусным действием. Обладает широким спектром активности против различных ДНК- и РНК-содержащих вирусов.

Рибавирин легко проникает в пораженные вирусом клетки и быстро фосфорилируется внутриклеточной аденозинкиназой в рибавирин моно-, ди- и трифосфат. Эти метаболиты, особенно рибавирин трифосфат, обладают выраженной противовирусной активностью.

Механизм действия рибавирина выяснен недостаточно. Установлено, что рибавирин ингибирует инозин-монофосфат-дегидрогеназу, этот эффект приводит к выраженному снижению уровня внутриклеточного гуанозин трифосфата, что, в свою очередь, сопровождается подавлением синтеза вирусной РНК и вирус-специфических белков. Рибавирин ингибирует репликацию новых вирионов, что обеспечивает снижение вирусной нагрузки, селективно подавляет синтез вирусной РНК, не влияя на синтез РНК в нормально функционирующих клетках.

Рибавирин активен в отношении многих ДНК- и РНК-содержащих вирусов. Наиболее чувствительными к рибавирину ДНК-содержащими вирусами являются: вирус Herpes simplex, poks virus, вирус болезни Марека. Нечувствительными к рибавирину ДНК-содержащими вирусами являются Varicella zoster, вирусы псевдобешенства, вирусы коровьей оспы. Наиболее чувствительными к рибавирину РНК-содержащими вирусами являются: вирусы гриппа А, В, парамиксовирусы (парагриппа, эпидемического паротита, болезни Ньюкасла), реовирусы, РНК-содержащие опухолевые вирусы. Нечувствительными к рибавирину РНК-содержащими вирусами являются энтеровирусы, риновирусы, Semlicy Forest.

Рибавирин обладает активностью против вируса гепатита С (ВГС). Механизм действия рибавирина против ВГС полностью не выяснен. Предполагается, что накапливающийся по мере фосфорилирования рибавирин трифосфат конкурентно подавляет образование гуанозин трифосфата, тем самым снижая синтез вирусных РНК. Считается также, что механизм синергического действия рибавирина и интерферона альфа против ВГС обусловлен усилением фосфорилирования рибавирина интерфероном.

— хронический гепатит С (для первичной терапии ранее не лечившихся интерфероном альфа пациентов, при обострении после курса монотерапии интерфероном альфа, у больных, невосприимчивых к монотерапии интерфероном альфа), лечение проводится в комбинации с интерфероном альфа.

капсули 0.2 г; упаковка контурна чарункова 6, пачка картонна 5;

капсули 0.2 г; упаковка контурна чарункова 6, пачка картонна 10;

капсули 0.2 г; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 3;

капсули 0.2 г; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 6;

капсули 0.2 г; банку (баночка) полімерна 30, пачка картонна 1;

капсули 0.2 г; банку (баночка) полімерна 60, пачка картонна 1;

У клітинах перетворюється на моно- і трифосфат. Рібаміділ-5'-монофосфат конкурентно інгібує дегідрогеназу інозінмонофосфата і гальмує синтез вірусних ДНК і РНК.

При прийомі всередину швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ (при інгаляціях системна абсорбція незначна), біодоступність - 44-64% (ефект "першого проходження" через печінку), Tmax - 1-1,5 ч. При в / у введенні Cmax досягається до кінця інфузії.

Зв'язування з білками крові незначне. Vd - приблизно 647-802 л. Розподіляється в плазмі, секретах дихальних шляхів та еритроцитах. Період напіврозподілу при в / в введенні - 0,2 ч. Велика кількість активного метаболіту - рібавірінтріфосфата - накопичується в еритроцитах, досягаючи постійного рівня приблизно через 4 дні. Після тривалого застосування значні концентрації можуть бути виявлені в спинномозковій рідині (більше 67% від таких в плазмі).

Метаболізується шляхом фосфорилювання з утворенням моно-, ди- і трифосфатних (активний) метаболітів, метаболізується також до 1,2,4-триазолкарбоксамід. При прийомі внутрішньо одноразової дози T1 / 2 з плазми - 0,5-2 год, з еритроцитів - 40 днів, кінцевий T1 / 2 - 27-36 год, при досягненні Css (досягається до кінця 4 тижні) - приблизно 151 ч. T1 / 2 при в / в введенні - 0,5-2 год. Виводиться нирками у формі метаболітів і в незміненому вигляді.

Виводиться в основному нирками, при прийомі всередину - приблизно 7% в незміненому вигляді протягом 24 год, приблизно 10% у незміненому вигляді протягом 48 год, при в / в введенні - 19 і 24%, відповідно, а також з фекаліями (15 %). Для метаболіту 1,2,4-триазолкарбоксамід характерний також нирковий шлях виведення.

Не виводиться при гемодіалізі. У хворих з нирковою недостатністю AUC і Cmax рибавірину збільшуються, що обумовлено зниженням кліренсу, у хворих з печінковою недостатністю змін фармакокінетичних параметрів не відзначено.

Протипоказано при вагітності.

Категорія дії на плід по FDA - X.

На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Гіперчутливість, тяжкі захворювання серця (включаючи нестабільні і неконтрольовані форми), що передують лікуванню як мінімум, протягом 6 міс.; захворювання щитовидної залози, якщо вони не піддаються лікуванню звичайними методами; гемоглобінопатії (в т.ч. таласемія, серповидно-клітинна анемія), виражена депресія, суїцидальні думки або спроби суїциду, в т.ч. в анамнезі; аутоімунні захворювання, в т.ч. аутоімунний гепатит; ниркова недостатність (Cl креатиніну <50 мл / хв), важка печеночіие недостатність, декомпенсований цироз печінки, вагітність, годування груддю, вік до 18 років.

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, нездужання, інсомнія, астенія, депресія, дратівливість, неспокій, емоційна лабільність, нервозність, збудження, агресивна поведінка, сплутаність свідомості; рідко - суїцидальна схильність, підвищення тонусу гладких м'язів, тремор, парестезія, гіперестезія, гіпестезія, непритомність, поразка слізної залози, кон'юнктивіт, порушення зору, порушення / втрату слуху, шум у вухах, збочення смаку.

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): зниження або підвищення артеріального тиску, бради- або тахікардія, серцебиття, зупинка серця, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - апластична анемія.

З боку респіраторної системи: задишка, кашель, фарингіт, бронхіт, середній отит, синусит, риніт.

З боку органів ШКТ: сухість слизової оболонки порожнини рота, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль, запор, панкреатит, метеоризм, стоматит, глосит, кровотеча з ясен, гіпербілірубінемія.

З боку обміну речовин: зміна рівня ТТГ, порушення функції щитовидної залози (у 3% хворих потрібна відповідна терапія).

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку сечостатевої системи: припливи, зниження лібідо, дисменорея, аменорея, менорагія, простатит.

Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Інші: фотосенсибілізація, алопеція, порушення структури волосся, сухість шкіри, гіпотиреоз, біль у грудній клітці, спрага, грибкова інфекція, вірусна інфекція (в т.ч. герпес), грипоподібний синдром, пітливість, гіпертермія, лімфаденопатія; при в / в введенні - озноб, біль у місці ін'єкції.

Всередину. Режим дозування індивідуальний, залежно від показань, віку пацієнта, схеми застосування.

Симптоми: посилення вираженості побічних ефектів.

Лікування: відміна рибавірину, симптоматична терапія. Гемодіаліз малоефективний.

Антациди, що містять магній та алюміній, а також симетикон знижують біодоступність рибавірину (AUC зменшується на 14%, клінічне значення невідомо).

У дослідженнях in vitro показано, що рибавірин інгібує фосфорилювання ламівудину, зидовудину і ставудину, що може призвести до підвищеної концентрації ВІЛ у плазмі крові (рекомендується ретельне моніторування показників концентрації РНК-ВІЛ у плазмі у хворих, яким проводиться лікування рибавірином у комбінації з одним з цих трьох засобів. При підвищенні рівня РНК-ВІЛ у плазмі схему лікування слід переглянути).

При спільному застосуванні диданозину з рибавірином експозиція диданозину збільшується, що може призвести до посилення токсичності, тому одночасне застосування протипоказано. Є повідомлення, відмічені при проведенні клінічних випробувань, про фатальну печінкову недостатність, а також про розвиток периферичної нейропатії, панкреатиту та симптоматичного молочнокислого ацидозу.

Біодоступність одноразової пероральної дози рибавірину збільшувалася при прийомі їжі з високим вмістом жирів (показники AUCtf і Cmax збільшувались на 70%). Можливо, що підвищення біодоступності було обумовлено уповільненням транспорту рибавірину або зміною рН. Значення даного дослідження для клініки не визначено. Проте рекомендується приймати рибавірин разом з їжею.

Можливість лікарської чи іншого виду взаємодії з рибавірином може зберігатися до 2 місяців після припинення застосування у зв'язку з його сповільненим виведенням.

Пацієнти (жінки і чоловіки) дітородного віку під час лікування і мінімум 7 міс. після нього повинні використовувати ефективні методи контрацепції. У літніх пацієнтів необхідна попередня оцінка функції нирок. При захворюваннях серцево-судинної системи застосовують після ретельного обстеження. Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, включаючи лейкоцитарну формулу і число тромбоцитів, визначення електролітів, вмісту креатиніну сироватки, функціональні проби печінки) обов'язкові перед початком лікування, потім на 2 і 4 тижні, і далі регулярно, в міру необхідності.

В / в застосовують тільки в умовах стаціонару. Медичному персоналу, що працює з препаратом, слід враховувати його потенційну тератогенність.

Людям, які відчувають втому, сонливість або дезорієнтацію під час терапії, слід відмовитися від водіння автомобіля або управління механізмами.

Список Б .: У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ° C.

36 мес.

J Противомикробные препараты для системного применения

J05 Противовирусные препараты для системного применения

J05A Противовирусные препараты прямого действия

J05AB Нуклеозиды и нуклеотиды

J05AB04 Ribavirin