Рибавирин-ФПО – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Противовирусное средство. Быстро проникает в клетки и действует внутри инфицированных вирусом клеток. Внутриклеточно рибавирин легко фосфорилируется аденозинкиназой до моно-, ди- и трифосфатного метаболитов. Рибавирина трифосфат - сильный конкурентный ингибитор инозин-монофосфат-дегидрогеназы, РНК-полимеразы вируса гриппа и гуанилил-трансферазы информационной РНК, последнее проявляется торможением процесса покрытия информационной РНК-оболочкой. Эти разнообразные эффекты приводят к значительному снижению количества внутриклеточного гуанозин трифосфата, а также подавлению синтеза вирусной РНК и белка. Рибавирин ингибирует репликацию новых вирионов, что обеспечивает снижение вирусной нагрузки, селективно ингибирует синтез вирусной РНК, не подавляя синтез РНК в нормально функционирующих клетках.

Наиболее активен в отношении ДНК-вирусов - респираторно-синцитиального вируса, вируса Herpes simplex типов 1 и 2, аденовирусов, ЦМВ, вирусов группы оспы, болезни Марека; РНК-вирусов - вирусы гриппа А, В, парамиксовирусы (парагриппа, эпидемического паротита, ньюкаслской болезни), реовирусы, аренавирусы (вирус лихорадки Ласса, боливийской геморрагической лихорадки), буньявирусы (вирус лихорадки Долины Рифт, вирус Крым-Конго геморрагической лихорадки), хантавирусы (вирус геморрагической лихорадки с почечным или пульмональным синдромом) парамиксовирусы, онкогенные РНК-вирусы.

При лечении геморрагической лихорадки с почечным синдромом снижает тяжесть течения болезни, уменьшает продолжительность симптомов (лихорадки, олигурии, боли в поясничной области, животе, головной боли), улучшает лабораторные показатели функции почек, снижает риск развития геморрагических осложнений и неблагоприятного исхода заболевания.

К рибавирину нечувствительны ДНК-вирусы - Varicella zoster, вирус псевдобешенства, натуральной коровьей оспы; РНК-вирусы - энтеровирусы, риновирусы, вирус энцефалита леса Семлики.

Для ингаляционного применения: стационарное лечение грудных детей и детей раннего детского возраста, страдающих тяжелыми инфекциями нижних дыхательных путей, вызванными респираторно-синцитиальным вирусом.

Для приема внутрь: лечение хронического гепатита С у взрослых (в комбинации с интерфероном альфа-2b или пэгинтерфероном альфа-2b).

Парентерально: геморрагическая лихорадка с почечным синдромом.

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 1;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 2;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 3;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 4;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 5;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 6;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 7;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 8;

капсули 200 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 9;

У клітинах перетворюється на моно- і трифосфат. Рібаміділ-5'-монофосфат конкурентно інгібує дегідрогеназу інозінмонофосфата і гальмує синтез вірусних ДНК і РНК.

При прийомі всередину швидко і майже повністю всмоктується з ШКТ (при інгаляціях системна абсорбція незначна), біодоступність - 44-64% (ефект "першого проходження" через печінку), Tmax - 1-1,5 ч. При в / у введенні Cmax досягається до кінця інфузії.

Зв'язування з білками крові незначне. Vd - приблизно 647-802 л. Розподіляється в плазмі, секретах дихальних шляхів та еритроцитах. Період напіврозподілу при в / в введенні - 0,2 ч. Велика кількість активного метаболіту - рібавірінтріфосфата - накопичується в еритроцитах, досягаючи постійного рівня приблизно через 4 дні. Після тривалого застосування значні концентрації можуть бути виявлені в спинномозковій рідині (більше 67% від таких в плазмі).

Метаболізується шляхом фосфорилювання з утворенням моно-, ди- і три фосфатного (активний) метаболітів, метаболізується також до 1,2,4-триазолкарбоксамід. При прийомі внутрішньо одноразової дози T1 / 2 з плазми - 0,5-2 год, з еритроцитів - 40 днів, кінцевий T1 / 2 - 27-36 год, при досягненні Css (досягається до кінця 4 тижні) - приблизно 151 г. T1 / 2 при в / в введенні - 0,5-2 год.

Виводиться нирками у формі метаболітів і в незміненому вигляді. Виводиться в основному нирками, при прийомі всередину - приблизно 7% в незміненому вигляді протягом 24 год, приблизно 10% у незміненому вигляді протягом 48 год, при в / в введенні - 19 і 24%, відповідно, а також з фекаліями (15 %). Для метаболіту 1,2,4-триазолкарбоксамід характерний також нирковий шлях виведення.

Не виводиться при гемодіалізі. У хворих з нирковою недостатністю AUC і Cmax рибавірину збільшуються, що обумовлено зниженням кліренсу, у хворих з печінковою недостатністю змін фармакокінетичних параметрів не відзначено.

Протипоказано при вагітності.

Категорія дії на плід по FDA - X.

На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Гіперчутливість, тяжкі захворювання серця (включаючи нестабільні і неконтрольовані форми), що передують лікуванню як мінімум, протягом 6 міс.; захворювання щитовидної залози, якщо вони не піддаються лікуванню звичайними методами; гемоглобінопатії (в т.ч. таласемія, серповидно-клітинна анемія), виражена депресія, суїцидальні думки або спроби суїциду, в т.ч. в анамнезі; аутоімунні захворювання, в т.ч. аутоімунний гепатит; ниркова недостатність (Cl креатиніну <50 мл / хв), важка печінкова недостатність, декомпенсований цироз печінки, вагітність, годування груддю, вік до 18 років.

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, нездужання, інсомнія, астенія, депресія, дратівливість, неспокій, емоційна лабільність, нервозність, збудження, агресивна поведінка, сплутаність свідомості; рідко - суїцидальна схильність, підвищення тонусу гладких м'язів, тремор, парестезія, гіперестезія, гіпестезія, непритомність, поразка слізної залози, кон'юнктивіт, порушення зору, порушення / втрату слуху, шум у вухах, збочення смаку.

З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): зниження або підвищення артеріального тиску, бради- або тахікардія, серцебиття, зупинка серця, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - апластична анемія.

З боку респіраторної системи: задишка, кашель, фарингіт, бронхіт, середній отит, синусит, риніт.

З боку органів ШКТ: сухість слизової оболонки порожнини рота, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, абдомінальний біль, запор, панкреатит, метеоризм, стоматит, глосит, кровотеча з ясен, гіпербілірубінемія.

З боку обміну речовин: зміна рівня ТТГ, порушення функції щитовидної залози (у 3% хворих потрібна відповідна терапія).

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.

З боку сечостатевої системи: припливи, зниження лібідо, дисменорея, аменорея, менорагія, простатит.

Алергічні реакції: шкірний висип, еритема, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Інші: фотосенсибілізація, алопеція, порушення структури волосся, сухість шкіри, гіпотиреоз, біль у грудній клітці, спрага, грибкова інфекція, вірусна інфекція (в т.ч. герпес), грипоподібний синдром, пітливість, гіпертермія, лімфаденопатія; при в / в введенні - озноб, біль у місці ін'єкції.

Всередину, в / в. Режим дозування індивідуальний, залежно від показань, віку пацієнта, схеми застосування.

Симптоми: посилення вираженості побічних ефектів.

Лікування: відміна рибавірину, симптоматична терапія. Гемодіаліз малоефективний.

Антациди, що містять магній та алюміній, а також симетикон знижують біодоступність рибавірину (AUC зменшується на 14%, клінічне значення невідомо).

У дослідженнях in vitro показано, що рибавірин інгібує фосфорилювання ламівудину, зидовудину і ставудину, що може призвести до підвищеної концентрації ВІЛ у плазмі крові (рекомендується ретельне моніторування показників концентрації РНК-ВІЛ у плазмі у хворих, яким проводиться лікування рибавірином у комбінації з одним з цих трьох засобів. При підвищенні рівня РНК-ВІЛ у плазмі схему лікування слід переглянути).

При спільному застосуванні диданозину з рибавірином експозиція диданозину збільшується, що може призвести до посилення токсичності, тому одночасне застосування протипоказано. Є повідомлення, відмічені при проведенні клінічних випробувань, про фатальної печінкової недостатності, а також про розвиток периферичної нейропатії, панкреатиту та симптоматичного молочнокислого ацидозу.

Біодоступність одноразової пероральної дози рибавірину збільшувалася при прийомі їжі з високим вмістом жирів (показники AUCtf і Cmax збільшувались на 70%). Можливо, що підвищення біодоступності було обумовлено уповільненням транспорту рибавірину або зміною рН. Значення даного дослідження для клініки не визначено. Проте рекомендується приймати рибавірин разом з їжею.

Можливість лікарської чи іншого виду взаємодії з рибавірином може зберігатися до 2 міс. після припинення застосування у зв'язку з його сповільненим виведенням.

Пацієнти (жінки і чоловіки) дітородного віку під час лікування і мінімум 7 міс. після нього повинні використовувати ефективні методи контрацепції. У літніх пацієнтів необхідна попередня оцінка функції нирок. При захворюваннях серцево-судинної системи застосовують після ретельного обстеження. Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, включаючи лейкоцитарну формулу і число тромбоцитів, визначення електролітів, вмісту креатиніну сироватки, функціональні проби печінки) обов'язкові перед початком лікування, потім на 2 і 4 тижні, і далі регулярно, в міру необхідності.

В / в застосовують тільки в умовах стаціонару. Медичному персоналу, що працює з препаратом, слід враховувати його потенційну тератогенність.

Людям, які відчувають втому, сонливість або дезорієнтацію під час терапії, слід відмовитися від водіння автомобіля або управління механізмами.

Застосовувати тільки в умовах стаціонару зі спеціалізованим реанімаційним відділенням. Застосування рибавірину у пацієнтів, яким потрібна ШВЛ, можливо тільки спеціалістами, які мають досвід проведення реанімаційних заходів.

З обережністю застосовувати у жінок репродуктивного віку (настання вагітності небажано), у пацієнтів з декомпенсованим цукровим діабетом (з нападами кетоацидозу), при ХОЗЛ, тромбоемболії легеневої артерії, хронічної серцевої недостатності, при захворюваннях щитовидної залози (в т.ч. при тиреотоксикозі), при порушеннях згортання крові, при тромбофлебіті, мієлодепресії, гемоглобінопатії (в т.ч. при таласемії, серповидно-клітинної анемії), депресії, схильності до суїциду (в т.ч. в анамнезі), супутньої ВІЛ-інфекції (на фоні комбінованої високоактивної антиретровірусної терапії - ризик розвитку лактацидоза), у пацієнтів похилого віку.

Медичному персоналу, що застосовує рибавірин, слід враховувати його тератогенність.

Список Б .: У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 ° C.

24 мес.

J Противомикробные препараты для системного применения

J05 Противовирусные препараты для системного применения

J05A Противовирусные препараты прямого действия

J05AB Нуклеозиды и нуклеотиды

J05AB04 Ribavirin