ТГ-тор – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Основным механизмом действия аторвастатина является ингибирование активности ГМГ-КоА-редуктазы, фермента, катализирующего превращение ГМГ-КоА в мевалоновую кислоту. Это превращение является одним из ранних этапов в цепи синтеза холестерина в организме. Подавление аторвастатином синтеза холестерина приводит к повышенной реактивности рецепторов ЛПНП в печени, а также во внепеченочных тканях. Эти рецепторы связывают частицы ЛПНП и удаляют их из плазмы крови, что приводит к снижению холестерина ЛПНП в крови. Антисклеротический эффект аторвастатина является следствием воздействия препарата на стенки сосудов и компоненты крови. Препарат подавляет синтез изопреноидов, являющихся факторами роста клеток внутренней оболочки сосудов. Под действием аторвастатина улучшается эндотелийзависимое расширение кровеносных сосудов. Аторвастатин снижает содержание холестерина, ЛПНП, аполипопротеина B, триглицеридов. Вызывает повышение содержания холестерина ЛПВП и аполипопротеина A.

Действие препарата, как правило, развивается после 2 нед приема, а максимальный эффект достигается через 4 нед.

Первичная гиперхолестеринемия, смешанная гиперлипидемия, гетерозиготная и гомозиготная семейная гиперхолестеринемия (в качестве дополнения к диете).

таблетки, вкриті оболонкою 10 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 1;

таблетки, вкриті оболонкою 20 мг; упаковка контурна чарункова 10, пачка картонна 1;

Склад

Таблетки, вкриті оболонкою 1 табл.
аторвастатин 10 мг, 20 мг

допоміжні речовини: лактоза; крохмаль кукурудзяний; магнію стеарат; натрію крохмалю гліколят; повідон; натріюлаурилсульфат; гіпромелоза; поліетиленгліколь 400; титану діоксид; тальк очищений; барвник хіноліновий жовтий (для дозування 20 мг)
в блістері 10 шт.; в пачці картонній 1 упаковка.

Основним механізмом дії аторвастатину є пригнічення активності ГМГ-КоА-редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонову кислоту. Це перетворення є одним з ранніх етапів в ланцюзі синтезу холестерину в організмі.

Придушення аторвастатином синтезу холестерину призводить до підвищеної реактивності і рецепторів ЛПНЩ у печінці, а також у позапечінкових тканинах. Ці рецептори зв'язують частинки ЛПНЩ і видаляють їх з плазми крові, що призводить до зниження холестерину ЛПНГ в крові.

Антисклеротичний ефект аторвастатину є наслідком впливу препарату на стінки судин і компоненти крові.

Препарат пригнічує синтез ізопреноїдів, які є факторами росту клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією аторвастатину поліпшується ендотелій залежного розширення кровоносних судин.

Аторвастатин знижує вміст холестерину, ЛПНЩ, аполіпопротеїну B, тригліцеридів. Викликає підвищення вмісту холестерину ліпопротеїдів високої щільності та аполіпопротеїну A.

Дія препарату, як правило, розвивається після 2 тижнів прийому, а максимальний ефект досягається через 4 тижні.

Абсорбція - висока. Tmax - 1-2 год, Cmax у жінок вище на 20%, AUC - нижче на 10%, Cmax у хворих на алкогольний цироз печінки в 16 разів, AUC - в 11 разів вище норми. Їжа трохи знижує швидкість і тривалість абсорбції препарату (на 25 і 9% відповідно), однак зниження холестерину ЛПНГ подібно з таким при застосуванні аторвастатину без їжі. Концентрація аторвастатину при застосуванні у вечірній час нижче, ніж в ранковий (приблизно на 30%).

Виявлено лінійну залежність між ступенем всмоктування і дозою препарату. Біодоступність - 14%, системна доступність інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази - 30%. Низька системна біодоступність обумовлена ​​пресистемним метаболізмом в слизистій оболонці ЖКТ і при «першому проходженні» через печінку. Середній обсяг розподілу - 381 л, зв'язування з білками плазми крові - 98%.

Метаболізується переважно в печінці під дією ферментів системи цитохрому Р450 CYP3A4, CYP3A5 і CYP3A7 з утворенням фармакологічно активних метаболітів (орто- і пapaгідроксілірованих похідних, продуктів бета-окислення). Інгібуючий ефект препарату щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю циркулюючих метаболітів.

Виводиться з жовчю після печінкового та / або позапечінкового метаболізму (не піддається до вираженої кишково-печінкової рециркуляції), T1 / 2 - 14 год. Завдяки наявності активних метаболітів інгібуюча активність щодо ГМГ КоА-редуктази зберігається близько 20-30 год. Менше 2% від вжитої дози препарату визначається в сечі.

Чи не виводиться в ході гемодіалізу.

Протипоказано при вагітності. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Підвищена чутливість до будь-якого з компонентів препарату, захворювання печінки в активній стадії (в т.ч. активний хронічний гепатит, хронічний алкогольний гепатит), підвищення активності печінкових трансаміназ (більш ніж в 3 рази в порівнянні з верхньою межею норми) неясного генезу, печінкова недостатність , цироз печінки будь-якої етіології, вагітність, період грудного вигодовування, вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).

З обережністю - захворювання печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, ендокринні та метаболічні порушення, алкоголізм, артеріальна гіпотензія, важкі гострі інфекції (сепсис), неконтрольовані судоми, великі хірургічні втручання, травми.

З боку системи кровотворення: анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія.

З боку дихальної системи: в більш 2% випадків - бронхіт, риніт; в менш 2% випадків - пневмонія, диспное, бронхіальна астма, носова кровотеча.

З боку травної системи: в більш 2% випадків - нудота, печія, запор або діарея, метеоризм, біль у шлунку, біль в животі, анорексія або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит, гепатит, печінкова колька, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальні кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми.

З боку опорно-рухового апарату: в більш 2% випадків - артрит; в менш 2% випадків - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгія, біль у м'язах, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів.

З боку сечостатевої системи: в більш 2% випадків - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; в менш 2% випадків - дизурія (у т.ч. поллакиурия, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метрорагія, епідидиміт, зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції.

З боку шкірних покривів: в менш 2% випадків - алопеція, ксеродермія, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії.

Алергічні реакції: в менш 2% випадків - свербіж шкіри, шкірний висип, контактний дерматит; рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, фотосенсибілізація, анафілаксія, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Лабораторні показники: менше 2% випадків - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової креатинфосфокінази, ЛФ, альбумінурія, підвищення АЛТ або АСТ.

Інші: в менш 2% випадків - збільшення маси тіла, гінекомастія, мастодиния; загострення подагри.

Всередину, в будь-який час дня (але в один і той же час), незалежно від прийому їжі.

До початку лікування препаратом ТГ-тор хворий повинен бути переведений на дієту, що забезпечує зниження вмісту ліпідів в крові, яку необхідно дотримуватися протягом періоду лікування препаратом.

Рекомендована початкова доза - 10 мг 1 раз на добу. Далі дозу підбирають індивідуально в залежності від вмісту холестерину ЛПНЩ. Змінювати дозу слід з інтервалом не менше 4 тижнів. Максимальна добова доза - 80 мг в 1 прийом.

Первинна (гетерозиготна спадкова і полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIa) і змішана гіперліпідемія (тип IIb). Лікування починають з рекомендованої початкової дози, яку збільшують після 4 тижнів терапії в залежності від реакції хворого. Максимальна добова доза - 80 мг.

Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія

Діапазон доз такої ж, як і при інших типах гіперліпідемії. Початкова доза підбирається індивідуально в залежності від вираженості захворювання. У більшості хворих з гомозиготною родинною гіперхолестеринемією оптимальний ефект спостерігається при використанні препарату в добовій дозі 80 мг (одноразово).

У хворих з нирковою недостатністю та у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібні.

У хворих з порушеннями функції печінки слід дотримуватися обережності у зв'язку з уповільненням виведення препарату з організму. Слід ретельно контролювати клінічні і лабораторні показники, і при виявленні значних патологічних змін доза повинна бути знижена або лікування повинно бути припинено.

Лікування: специфічного антидоту немає. Проводиться симптоматична терапія. Вживають заходів для підтримки життєво важливих функцій організму і заходи щодо попередження подальшого всмоктування препарату: промивання шлунка, прийом активованого вугілля. Гемодіаліз неефективний.

При появі ознак і наявності факторів ризику розвитку гострої ниркової недостатності на тлі рабдоміолізу (рідкісний, але важкий побічний ефект), препарат повинен бути негайно скасований.

Оскільки аторвастатин в значній мірі зв'язується з білками плазми крові, гемодіаліз є малоефективним способом видалення цієї речовини з організму.

При одночасному призначенні циклоспорину, фібратів, азитроміцину, кларитроміцину, імунодепресивних, протигрибкових препаратів (що відносяться до азолів) і нікотинаміду концентрація аторвастатину в плазмі крові (і ризик виникнення міопатії) підвищується.

Антациди знижують концентрацію на 35% (вплив на вміст холестерину ЛПНЩ не змінюється). Одночасне застосовування з інгібіторами протеаз, відомими як інгібітори цитохрому Р450 CYP3A4, супроводжується збільшенням концентрації аторвастатину в плазмі крові.

При застосуванні дигоксину в комбінації з аторвастатином в дозі 80 мг / добу концентрація дигоксину збільшується приблизно на 20%. Збільшує на 20% концентрацію оральних контрацептивів, що містять норетіндрон і етинілестрадіол (при призначенні з аторвастатином в дозі 80 мг / добу).

Частота серцевих комбінації з колестиполом перевершуєтакої для кожного препарату окремо. При одночасному прийомі з варфарином в перші дні знижується ПВ, проте через 15 діб цей показник нормалізується.

У зв'язку з цим пацієнтам, які приймають аторвастатин з варфарином, слід частіше, ніж зазвичай, контролювати ПВ. Вживання соку грейпфрута протягом лікування аторвастатином може призводити до підвищення концентрації препарату в плазмі крові. У зв'язку з цим хворі, які приймають препарат, повинні уникати вживання цього соку.

Порушення функції печінки. Застосування інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази для зниження рівня ліпідів у крові може призводити до зміни біохімічних показників, що відображають функцію печінки.

Функцію печінки слід контролювати перед початком лікування, через 6 тижнів, 12 тижнів після початку прийому ТГ-тор і після кожного підвищення дози, а також періодично, наприклад кожні 6 міс. Зміна активності ферментів печінки зазвичай спостерігається протягом перших 3 місяців після початку прийому ТГ-тор.

Пацієнти, у яких спостерігається підвищення рівня трансаміназ, повинні перебувати під контролем до повернення рівня ферментів до норми. У тому випадку, якщо значення АЛТ або АСТ більш ніж у 3 рази перевищують рівень верхнього допустимого рівня, рекомендується знизити дозу ТГ-тор або припинити лікування.

Скелетні м'язи

Пацєнти з дифузною міалгією, млявістю або слабкістю м'язів і / або значним підвищенням креатинфосфокінази представляють собою групу ризику щодо розвитку міопатії (яка визначається як болями в м'язах із супутнім підвищенням рівня креатинфосфокінази більш ніж в 10 разів порівняно з верхньою межею норми).

При призначенні поєднаної терапії ТГ-тор з циклоспорином, похідними фібрової кислоти, еритроміцином, кларитроміцином, імунодепресантами та протигрибковими препаратами азольними структури, а також викликають зниження рівня ліпідів дозами ніацину, необхідно зіставити потенційну користь і ступінь ризику при даному лікуванні і здійснювати спостереження за пацієнтами, у яких з'являються ознаки або симптоми м'язових болів, млявості або слабкості, особливо протягом перших місяців лікування та при підвищенні дози будь-якого з препаратів.

Лікування ТГ-тором має бути тимчасово призупинено або припинено при розвитку важкого стану, яке може бути наслідком міопатії, а також при наявності факторів ризику щодо розвитку гострої ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу (наприклад гострої важкої інфекції, артеріальної гіпотензії, великого хірургічного втручання, травми, важких метаболічних і ендокринних порушень, а також порушень електролітного балансу).

У жінок репродуктивного віку, які не використовують надійні контрацептиви, застосування ТГ- тор не рекомендується. Якщо хвора планує вагітність, вона повинна припинити прийом ТГ-тор, в крайній мірі, за 1 міс до запланованої вагітності.

Хворий повинен негайно звернутися до лікаря при появі непояснених болей або слабкості в м'язах, особливо якщо вони супроводжуються нездужанням і лихоманкою.

Про несприятливий вплив ТГ-тора на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами, які потребують підвищеної уваги, не повідомлялося.

Список Б.: В захищеному від світла і вологи місці, при температурі не вище 25 ° C.

24 мес.

C Сердечно-сосудистая система

C10 Гиполипидемические препараты

C10A Гипохолестеринемические и гипотриглицеридемические препараты

C10AA Ингибиторы ГМГ-КoA-редуктазы

C10AA05 Atorvastatin