Илетин II НПХ – описание препарата, инструкция по применению, отзывы

Препарат инсулина средней продолжительности действия. Снижает содержание глюкозы в крови, повышает ее усвоение тканями, усиливает липогенез и гликогеногенез, синтез белка, снижает скорость продукции глюкозы печенью. Взаимодействует со специфическим рецептором внешней мембраны клеток и образует инсулинрецепторный комплекс. Через активацию синтеза цАМФ (в жировых клетках и клетках печени) или непосредственно проникая в клетку (мышцы), инсулинрецепторный комплекс стимулирует внутриклеточные процессы, в т.ч. синтез ряда ключевых ферментов (гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтетаза и др.). Снижение содержания глюкозы в крови обусловлено повышением ее внутриклеточного транспорта, усилением поглощения и усвоения тканями, стимуляцией липогенеза, гликогеногенеза, синтеза белка, снижением скорости продукции глюкозы печенью (снижение распада гликогена) и др. После п/к инъекции действие наступает через 1 ч. Максимальный эффект - в промежутке между 4-12 ч, продолжительность действия - 12-24 ч в зависимости от состава инсулина, и дозы, отражает значительные меж- и внутриперсональные отклонения.

Сахарный диабет типа 1. Сахарный диабет типа 2; стадия резистентности к пероральным гипогликемическим ЛС, частичная резистентность к пероральным гипогликемическим ЛС (комбинированная терапия); интеркуррентные заболевания, оперативные вмешательства (моно- или комбинированная терапия), сахарный диабет на фоне беременности (при неэффективности диетотерапии).

суспензія для ін'єкцій 40 ОД / мл; флакон (флакончик) 10 мл, коробка (коробочка) 1;

Склад

1 мл суспензії для ін'єкцій містить інсуліну 40 ОД; у флаконі 10 мл.

Препарат інсуліну середньої тривалості дії. Знижує вміст глюкози в крові, підвищує її засвоєння тканинами, посилює липогенез і глікогеногенез, синтез білка, знижує швидкість продукції глюкози печінкою. Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої мембрани клітин і утворює інсулінрецепторний комплекс. Через активацію синтезу цАМФ (в жирових клітинах і клітинах печінки) або безпосередньо проникаючи в клітину (м'язи), інсулінрецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез ряду ключових ферментів (гексокінази, піруваткіназа, глікогенсинтетазу і ін.).

Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням поглинання та засвоєння тканинами, стимуляцією липогенеза, глікогеногенеза, синтезу білка, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою (зниження розпаду глікогену) і ін. після п / к ін'єкції дія наступає через 1 год. Максимальний ефект - в проміжку між 4-12 год, тривалість дії - 12-24 год залежно від складу інсуліну, і дози, відображає значні між-і внутрішньоперсональние відхилення.

Гіперчутливість.

Ліподистрофія, алергічні реакції.

П / к (або в / м). Дози і кількість ін'єкцій встановлюють індивідуально.

Фармацевтично несумісний з розчинами ін. ЛС. Гіпоглікемічна дія підсилює сульфаніламіди (в т.ч. пероральні гіпоглікемічні ЛС, сульфаніламіди), інгібітори МАО (в т.ч. фуразолідон, прокарбазин, селегілін), інгібітори карбоангідрази, інгібітори АПФ, нестероїдних протизапальних засобів (в т.ч. саліцилати), анаболічні стероїди (в т.ч. станозолол, оксандролон, метандростенолон), андрогени, бромокриптин, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамин, препарати Li +, піридоксин, хінідин, хінін, хлорохінін, етанол.

Гіпоглікемічна дія послаблюють глюкагон, соматотропін, ГКС, пероральні контрацептиви, естрогени, тіазидні та петльові діуретики, БМКК, тиреоїдні гормони, гепарин, сульфінпіразон, симпатоміметики, даназол, трициклічні антидепресанти, клонідин, антагоністи кальцію, діазоксид, морфін, марихуана, нікотин, фенітоїн, епінефрин, блокатори H1-гістамінових рецепторів. Бета-адреноблокатори, резерпін, октреотид, пентамідин можуть як посилювати, так і послаблювати гіпоглікемічну дію інсуліну.

Перед взяттям інсуліну з флакона необхідно перевірити прозорість розчину. При появі сторонніх тіл, помутнінні або випаданні в осад субстанції на склі флакона розчин препарату використовуватися не може. Температура введеного інсуліну повинна відповідати кімнатній. Дозу інсуліну необхідно коригувати у випадках інфекційних захворювань, при порушенні функції щитовидної залози, хвороби Аддісона, гіпопітуїтаризмі, ХНН та цукровому діабеті у осіб старше 65 років.

Причинами гіпоглікемії можуть бути: передозування інсуліну, заміна препарату, пропуск прийому їжі, блювання, діарея, фізичне напруження; захворювання, що знижують потребу в інсуліні (далеко зайшли захворювання нирок і печінки, а також гіпофункція кори надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози), зміна місця ін'єкції (наприклад шкіра на животі, плече, стегно), а також взаємодія з ін. ЛС. Можливе зниження концентрації глюкози в крові при перекладі хворого з інсуліну тварин на інсулін людини. Переведення хворого на інсулін людини має бути завжди медично обгрунтований і проводитися тільки під контролем лікаря.

Схильність до розвитку гіпоглікемії може погіршувати здатність хворих до активної участі в дорожньому русі, а також до обслуговування машин і механізмів. Хворі на цукровий діабет можуть лікувати ощущаемую ними самими легку гіпоглікемію за допомогою прийому цукру або їжі з високим вмістом вуглеводів (рекомендується завжди мати з собою не менше 20 г цукру).

Про перенесену гіпоглікемію необхідно інформувати лікуючого лікаря для вирішення питання про необхідність корекції лікування. У період вагітності необхідно враховувати зниження (I триместр) або збільшення (II-III триместри) потреби в інсуліні. Під час пологів і безпосередньо після них потреба в інсуліні може різко знизитися. В період лактації необхідно щоденне спостереження протягом декількох місяців (до стабілізації потреби в інсуліні).

Список Б.: У холодильнику, при температурі 2-8 ° C (Не заморожувати).

24 мес.

A Пищеварительный тракт и обмен веществ

A10 Препараты для лечения сахарного диабета

A10A Инсулины и их аналоги

A10AC Инсулины и их аналоги средней продолжительности действия

A10AC03 Инсулин (свиной)