Особливості активності ВЕБ-інфекції у хворих на хронічний поліпозний риносинусит

Гаєвський В.Ю., Мельніков О.Ф.

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького

ДУ "Інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка АМН України "

Актуальність: На сьогодншній день етіологія хронічного поліпозного риносинуситу (ХПРС) залишається остаточно не з’ясованою. Існують декілька гіпотез виникнення цього захворювання, проте вони досі не отримали підтвердження. Найменше з усіх можливих етіологічних чинників розвитку ХПРС вивчена вірусна гіпотеза. Особлива увага звертається на вірус ЕпштейнаБарр (ВЕБ), враховуючи його тропність, крім Влімфоцитів, і до епітеліоцитів носових ходів та нейтрофілів.

Мета: вивчити активність ВЕБ-інфекції у хворих на хронічний поліпозний риносинусит

Матеріали і методи: Обстежено 34 хворих (основна група) на ХПРС та 20 хворих на хронічний алергічний риносинусит (ХАРС), що перебували на стаціонарному лкуванні в відділенні оториноларингології Львівської обласної клінічної лікарні за період 2009-2011рр. Для оцінки активності ВЕБ було використано ланцюгову полімеразну реакцію та імуноферментний аналіз з визначенням рівня специфічних імуноглобулінів класу M та G (IgM, IgG) до капсидного антигену ВЕБ.

Результати. У результаті проведених досліджень, втсановлно гостру реплікацію ВЕБ в зішкрябі з носа 41,1% хворих у порівнянні 14,3% хворими на ХАРС. Проаналізовано синтез специфічних антитіл до капсидного антигену ВЕБ класу IgМ, який виявлявсь у 16 хворих (47,1%) на ХПРС та 3х хворих на ХАРС (15%). Рівень специфічних антикапсидних IgG до ВЕБ складав 149,3±28,8 МО в порівнянні з хворими на ХАРС, де даний показник становив 61,4±3,8 МО(p<0,05).

Таким чином у хворих на ХПРС встановлено підвищену реплікацію ЕБВ у слизовій носа та персистенцію цього збудника у порівнянні з хворими на ХАРС.