Цитокіновий спектр крові та продукція цитокінів в культурах мононуклеарів хворих на урогенітальний герпес на тлі синдрому підвищеної стомленості

Лоскутова І.В., Фролов В.М., Чхетіані Р.Б.

ДЗ "Луганський державний медичний університет"

В тепершній час синдром підвищеної стомлюваності (СПС) вважається дуже поширеним межевим психопатологічним станом, для якого в патогенетичному плані характерно розвиток суттевих роз ладів з боку імунної системи (Г.М. Драннк, В.М. Фролов, 1998; Г.М. Драннк, 2006), а в клінічному наявність рецидивів герпе тичної інфекції (ГІ), в тому числі урогенітального герпесу (УГ). Було досліджено показники цитокінового спектру крові (ЦПК) у 32 осіб чоловічої статі у віці від 19 до 36 років, страдаючих на рецидиви УГ, в яких експертним шляхом виявлено наявність СПС. Наявність УГ встановлена на підставі анамнезу захворювання, типової клінічної картини захворювання та виявлення антитіл до ВПГ 2го типу класу IgM методом ІФА та в подальшому за допомогою ПЛР. Концентрацію цитокінів (ЦК) (IL1p, TNFa, IL10, TGFP) досліджували в периоді чергового рецидиву ГІ у сироватці крові та культурах моноцитів (КМ) in vitro. Встановлено, що в більшості випадків (у 28 осіб) рівень прозапальних ЦК (IL1р, TNFa) у сироватці крові суттево (Р<0,01) перевищував верхню межу норми. Як спонтанна, так і індукована продукція прозапальних ЦК у КМ свідчить про стабільний характер запальної реакції. Однак у частини обстежених (8 осіб) з найбільш частими рецидивами УГ (з периодичністю 1,53 міс.) при збереженні спонтанної продукції IL1p та TNFa біля нижньої межи норми, при стимуляції за допомогою ФГА відмічалася вірогідно меньша кратність збільшення рівня індукованої продукції IL1 рта TNFa, що, можливо, свідчило про пригнічення резервних можливостей моноцитарномакрофагальної системи (ММС). Рівень TNFa у сироватці крові обстежених був вірогідно підвищеним, в той час як концентрація IL10 відповідала верхньої межі норми. В КМ продукція TGFp (як сполучена, так і індукована) була вірогідно підвищена (Р<0,01), спонтанна продукція IL10 була помірно підвищена, в той час як кратність стимульованої продукції цього ЦК знижена. Отже, в обстежених хворих на УГ на тлі СПС відмічається підвищення спонтанної і індукованої продукції в КМ прозапальних ЦК (IL1p, TNFa), однак при частих рецидивах УГ резерв стимуляції нижче, ніж у здорових, що свідчить про зниження компенсаторних спроможностей ММС. Виявлено також зниження спроможностей Th2лімфоцитів стосовно рівня продукції ЦК IL10. Підвищення продукції TGFможе бути несприятливим для організма, оскільки цей ЦК пригнічує Тклітинну відповідь та сприяє розвитку фіброзу тканин у місцевій ділянці запального ураження. Таким чином, отримані дані свідчать про наявність розладів з боку ЦПК та продукції ЦК у КМ хворих на УГ на тлі СПС.