Застосування тимоміметиків у хворих на хронічний гепатит С з супутньою кріоглобулінемією

Господарський І.Я., Господарська Х.О., Волинець К.В., Шманько О.В.

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського

Актуальність проблеми хронічних вірусних гепатитів з парентеральним механізмом передачі не викликає сумнівів, а багато проблем, пов’язаних з імунопатогенезом і терапією цієї хвороби, залишаються нерозв’язаними. На сьогодні єдиною схемою лікування хворих на хронічний гепатит С (ХГС) з доведеною у багатоцентрових дослідженнях ефективністю вважається поєднання препаратів рекомбінантного інтерферону і рибавірину Але при цьому виявлено чимало передумов (резистентні генотипи вірусу, наявність цирозу печінки, перебіг гепатиту з низькими трансаміназами тощо), які різко знижують ефективність противірусної терапії. У той же час, залишається чимало інших факторів, які можуть суттєво впливати на дієвість етіотропного лікування, проте залишаються недостатньо вивченими. До таких чинників належать певні особливості імунної відповіді, а також позапечінкові прояви ХГС, у першу чергу кріоглобулінемії.

Для виконання завдання дослідження нами було обстежено 36 хворих на ХГС. Тривалість гепатиту у них була від 1 до 6 років. В усіх хворих діагноз гепатиту С верифікували шляхом виявлення HСVРНК у сироватці крові, а за умови супутньої кріоглобулінемії ще у кріопреципітаті.

Усім пацієнтам призначали імунофан по 1 мл 0,005% розчину внутршньом’язово протягом 2 місяців. Протягом вказаного часу пацієнти не отримували препарати інтерферонів з різних причин (матеріальні фактори, відмова, наявність протипоказань тощо).

Після проведеного імунотропного лкування у переважної більшості хворих на ХГС без супутньої кріоглобулінемії (1а група) перестали виявлятися специфічні антитіла кліасу М, а у 24 % пролкованих ще й HCVРНК (Р < 0,05). Висока лікувальна ефективність імунофану проявилася також у групі пацієнтів з кріоглобулінемією 2го типу. Більше того, частота виявлення серологічних і ампліфікаційних маркерів HCвірусної інфекції у сироватці крові та у кріопреципітаті була практично однаковою, а у 5 хворих (55,6 %) кріоглобуліни і кріопреципітація перестали виявлятися після 2 місяців застосування імунофану

Натомість у пацієнтів 3ї групи ефективність імунотропного лікування була значно нижчою, а саме лкування практично не вплинуло на лабораторні прояви кріоглобулінемії.