Особливості діагностики та перебігу пієлонефриту у дітей, зумовленого внутрішньоклітинними інфекціями

Цимбаліста О. Л., Мельничук Л. В., Волошинович В. М.

ДВНЗ "ІваноФранківський національний медичний університет", м. Івано-Франківськ

Проведено аналіз результат обстеження та лікування 282 дитини у віці 315 років, хворих на гострий (155 54,9%)) і хронічний пієлонефрит (127 45,1%). При обидвох формах перебігу захворювання переважну більшість склали дівчатка (248 87,9%). Аномалії розвитку діагностовано у 41,5% випадків, із них найчастіше виявляли подвоєння чашкомискового комплексу (52,9%), нефроптоз (32,5%), гіпоплазію (4,3%), полікістоз і гідронефроз (по 3,4%), рідко дизембріогенез та єдину нирку (по 1,7%).

Бактеріальна інфекція виявлена у 45,9%, хламідійна у 24,8%, мікоплазмова у 28,9%, уреаплазма у 32,9% випадків. У 15,3% випадків серед обстежених дітей спостерігалась мкстінфекція (бактерії, мкоплазма, уреаплазма). При хламідійній, мікоплазмовій інфекціях початок захворювання переважно поступовий з тривалим субфебрилітетом, проявами вегетосудинної дистонії з підвищенням АТ (80,0%), проявами харчової та медикаментозної гіперчутливості. Помірне збільшення печінки без порушення її функції діагностовано у більшості дітей при хламідійній (72,5%) і уреаплазмамкоплазмової (59,3%) інфекціях. Однією з важливих складових хламідійної та уреаплазмамкоплазмової інфекцій у обстежених дітей були паралельно вульвовагініти у дівчаток: у 72,5% і у 55,5% випадків відповідно. У переважної більшості дітей спостерігались дизуричні прояви і диспепсичний синдром. Зниження імунологічної реактивності діагностовано у 20,0 % при бактеріальній (CD3, р< 0,05, CD4+, р< 0,01, CD19, р< 0,01) та у більшості випадків та хламідійній і мкоплазмовій інфекції: CD3, р< 0,01 і р< 0,001; CD4+, р< 0,001 і р< 0,01; IgА р< 0,05 і р< 0,01; IgG р< 0,001 і р< 0,01 відповідно. Анемія, переважно легкого (82,0) і рідше середнього ступеня важкості діагностовано майже у половини дітей і серед них переважали пацієнти з хламідійною (82,5%) і мкоплазмовою (77,8%) інфекціями. Вивчення парціальних функцій нирок виявило найчастіше зниження концентраційної (32,9%) і азотовидільної (20,5%), переважно у дітей з хламідійною (72,5% і 48,1%) та мкоплазмовою інфекцією (40,0 і 33,3% випадків відповідно). Лікування проводилось згідно протоколу МОЗ України. Нормалізація лейкоцитоурограми при бактеріальному пієлонефриту найчастше наступала на сьомий день лікування (28,1%) і тільки у 4,1% випадків на 17 день. При уреаплазмомкоплазмовій інфекції лквідація запальних змін в сечі на сьомий день спостерігалась у 12,8 і 10,3%, найчастіше на 12 день (56,4% і 53,4%), в поодиноких випадках до 17 дня (2,65,5% випадків відповідно). При хламідійному пієлонефриті санація сечі наступила найпізніше: на 14 день у 35,3% і на 17 день у 14,7%.