Найпоширеніша патологія язика

Для діагностики патології язика необхідно вивчити його морфологію, зібрати анамнез, звернувши увагу на початок та тривалість симптоматики, у пацієнта попередні симптоми, зловживання тютюном та алкоголем. Важливо обстежити голову та шию і, зокрема, виключити лімфаденопатію.

Згідно з Національним дослідженням стану здоров’я та харчування, ураження язика виникає в 15,5% дорослих американців. Ця патологія частіше трапляється в осіб, які носять зубні протези або зловживають тютюном. Найчастіша патологія - географічний язик, дещо рідше трапляється складчастий та волосистий язик (Shulman J. D. et al., 2004). У таблиці 1 подано найчастіші захворювання язика.

• Патологія поверхні язика

Серединний ромбоподібний глосит

При серединному ромбоподібному глоситі на дорзальній поверхні язика по серединній лінії з’являються гладкі, блискучі, гіперемічні, чітко окреслені безсимптомні ромбоподібні бляшки. Чоловіки хворіють утричі частіше, ніж жінки. У більшості хворих хвороба перебігає безсимптомно, хоча можливе печіння або свербіж. Ця патологія часто пов’язана з кандидозом і лікується протигрибковими препаратами (наприклад ністатином, флюконазолом, клотримазолом) у формі суспензії або таблеток. Кандидоз можна підтвердити за допомогою мікроскопії або посіву. Для цього глоситу характерно, що інші ділянки язика залишаються неушкодженими. Проте при наявності запальних змін на піднебінні слід запідозрити імуносупресію і виключити ВІЛ-інфекцію.

Атрофічний глосит

При атрофічному глоситі язик має гладкий вигляд на червоному або рожевому фоні. Гладкий вигляд зумовлений атрофією ниткоподібних сосочків язика. Атрофічний глосит - це симптом різних захворювань, тому при його виявленні необхідно провести ретельне обстеження пацієнта. Найчастіша етіологія - дефіцит заліза, фолієвої кислоти, вітаміну B12, рибофлавіну та нікотинової кислоти (Byrd J. A. et al., 2003; Joseph B. K. et al., 2000). Серед іншої етіології треба виключити системну інфекцію (наприклад сифіліс), локалізовану інфекцію (наприклад кандидоз), амілоїдоз, целіакію, недостатнє надходження білків та калорій з їжею, ксеростомію, зумовлену дією деяких медикаментів або синдромом Шегрена. При атрофічному глоситі, викликаному недостатнім харчуванням, часто виникає болючість язика. Лікування полягає в корекції дієти або первинної етіології.

Складчастий язик

Унаслідок поглиблення фізіологічних складок язика можуть виникати глибокі складки - розвивається складчастий язик. Такі зміни зазвичай виникають з віком і не потребують лікування, за винятком виникнення запальних змін, зумовлених затримкою у складках їжі та бактерій. При симптоматичному запаленні достатньо легенько пошкрябати язик щіточкою. Складчастий язик пов’язаний із синдромом Дауна, акромегалією, псоріазом та синдромом Шегрена (Gonsalves W. C. et al., 2007). Синдром Мелькерсона-Розенталя - рідкісне захворювання невідомої етіології, характеризується тріадою: утворення глибоких складок на язиці, рецидивний набряк обличчя та неврит лицевого нерва.

Географічний язик

Географічний язик, також відомий як доброякісний мігруючий глосит або мігруюча еритема, - це патологія невідомої етіології, яка уражає 1-14% американців (Shulman J. D. et al., 2004). Географічний язик частіше трапляється серед білошкірих та негрів порівняно з мексиканцями, він пов’язаний з розвитком складчастого язика, зв’язок з курінням обернений.

При географічному язику на його дорзальній поверхні виникають ділянки атрофії сосочків, які мають гладкий вигляд і оточені підвищеними повзучими краями. Ділянки атрофії спонтанно зникають і мігрують, надаючи язику характерного строкатого вигляду. Ця патологія доброякісна й обмежена, не потребує лікування, хіба що заспокоєння пацієнта. У деяких хворих підвищується чутливість до гарячої або гострої їжі. Для зменшення чутливості язика можна призначити стероїдний гель місцево (наприклад тріамцинолонову зубну пасту) та полоскати рот розчином антигістамінних препаратів (наприклад 12,5 мг димедролу на 5 мл розчину, розбавленого водою у співвідношенні 1:4).

Волосистий язик

Унаслідок накопичення надмірної кількості кератину на ниткоподібних сосочках дорзальної поверхні язика утворюються нарости, які нагадують волосся. Колір язика коливається від білого до жовто-коричневого або чорного. Темніший колір зумовлений накопиченням бруду та бактерій у подовжених сосочках язика. Ця патологія найчастіше трапляється в курців та осіб, які не дотримуються гігієни рота. Поява волосистого язика пов’язана з прийомом деяких антибіотиків (зокрема, лінезоліду). Більшість пацієнтів безсимптомні, але в деяких буває неприємний запах із рота або зміна смаку. Лікування не потрібне, кератинізовану тканину можна видалити, щодня делікатно зішкрябуючи з язика м’якою зубною щіткою.

Волосиста лейкоплакія ротової порожнини

Волосиста лейкоплакія ротової порожнини відрізняється від волосистого язика локалізацією ураження та наявністю імуносупресії. Для цієї патології характерна поява білих, волосистих уражень, розміщених на латеральних краях язика з однієї або обох сторін. Етіологія - вірус Епштейна-Барра. Якщо оральна волосиста лейкоплакія виникає на фоні відсутності явної імунодепресії, необхідно виключити СНІД. Для лікування слід призначити противірусні препарати, такі як ацикловір (Зовіракс по 800 мг 5 разів на день) або ганцикловір (по 100 мг тричі на день) протягом 1-3 тижнів, хоча часто трапляються рецидиви.

Червоний плоский лишай

Червоний плоский лишай - це імунологічне захворювання, яке уражає шкіру або слизові, такі як рот та язик. Описано дві форми червоного плоского лишаю: ретикулярну (білого кольору, мереживні ураження щічної слизової язика) та ерозивну (ураження виглядає як плоскі виразки). Червоний плоский лишай може супроводжуватися кандидозом, у такому випадку необхідно призначити протигрибковий препарат. Ретикулярна форма лишаю лікування не потребує. При виразковій формі можна призначити місцеві стероїди, зокрема зубну пасту з фторцинонідом або клобетазоловий гель, які слід наносити двічі на день протягом 2-3 тижнів (Chan E. S. et al., 2000). Якщо діагноз неясний, показана біопсія.

Біла лінія

Біла лінія (linea alba) - це тонка біла лінія, викликана потовщенням епітелію від постійної мікротравматизації при жуванні. Хоча ця патологія звичайно виникає на щічній поверхні слизової, вона також може проявлятися на латеральних поверхнях язика. Біла лінія - це доброякісне захворювання, лікування не потрібне.

• Новотвори язика

Зернисто-клітинні пухлини

Зернисто-клітинні пухлини - це невеликі солітарні, щільні, не болючі пухлини, які можуть виникати на будь-якій ділянці тіла. У більш як половині випадків вони розвиваються в ротовій порожнині, і в третині випадків уражають дорзальну частину язика (Gnepp D. R. 2001). На відміну від плоскоклітинного раку, поверхня якого нерівна або з виразкуванням, поверхня зернисто-клітинних пухлин гладка. Ці пухлини звичайно трапляються після 30-річного віку і в жінок. Діагноз можна підтвердити за допомогою біопсії. Рідко пухлини малігнізуються, у такому випадку необхідне їх широке висічення.

Травматична фіброма

Травматична фіброма - часта патологія ротової порожнини. Звичайно ураження розпочинається з місця укусу в формі локальної, потовщеної куполоподібної ділянки рожевого кольору з гладкою поверхнею. З патофізіологічної точки зору ураження викликане накопиченням щільної колагенової сполучної тканини в місці хронічного подразнення. Оскільки цю патологію важко віддиференціювати від інших пухлин, необхідна біопсія. Крім того, унаслідок хронічної травматизації в ділянці травматичних фібром також можуть виникати піогенні гранульоми.

Лейкоплакія і еритроплакія

Лейкоплакія - це зливні плями або бляшки білого кольору, які можуть виникати на язику. Еритроплакія - аналогічні ураження червоного кольору. Плямисті ураження комбінованого білого та червоного кольору називають еритролейкоплакією. Ці ураження можуть малігнізуватися, тому показана їх біопсія. Ризик вищий у разі появи еритроплакії та еритролейкоплакії (van der Waal I. et al., 1997; Napier S. S. et al., 2008). Ризик малігнізації зростає з віком, при більшому розмірі або більшій кількості уражень. Крім того, ризик вищий у жінок, в осіб, ураження в яких локалізуються на язику або дні ротової порожнини, якщо ураження негомогенні або плямисті. Лейкоплакія найчастіше пов’язана зі зловживанням тютюном, після припинення куріння ураження може спонтанно зникнути.

Плоскоклітинний рак

До факторів ризику розвитку плоскоклітинного раку належать похилий вік, зловживання тютюном та алкоголем (Llewellyn C. D. et al., 2001). У ротовій порожнині цей вид раку найчастіше виникає на латеральній поверхні язика. У пацієнтів віком менш як 40 років плоскоклітинний рак часто не пов’язаний з факторами ризику. Спочатку ураження має вигляд незначного потовщення з основою червоного або білого кольору, потім можуть виникати вузли або виразки, призводячи до болю та дискомфорту. Для підтвердження діагнозу та вибору оптимального лікування важливо виконати біопсію до розвитку локальної інвазії пухлини. Звичайно лікування полягає в оперативному втручанні та опроміненні.

Язиково-щитоподібний вузол

Майже в 90% випадків ектопічну щитоподібну тканину виявляють на дорзальній поверхні язика. Ектопічна тканина виглядає як гладкий вузол, розміщений на серединній лінії по задній дорзальній поверхні язика (Williams J. D. et al., 1996). Тканина щитоподібної залози розвивається на язику внаслідок її неопущення в утробному періоді. До 70% хворих із щитоподібною залозою, розміщеною на язиці, мають ознаки гіпотиреозу (Kansal P. et al., 1987). Деякі пацієнти скаржаться на відчуття грудки або порушення ковтання. Симптоматика посилюється під час посиленого метаболізму, зокрема в підлітковому віці або під час вагітності. При наявності гіпотиреозу завдяки замісній терапії можна досягнути зменшення розмірів ектопічної тканини і полегшення обструктивної симптоматики. Пацієнтам із щитоподібною тканиною, розміщеною на язиці, і нормальною функцією щитоподібної залози часто рекомендують хірургічне видалення ектопічного вузла, проте в післяопераційному періоді може виникнути необхідність у замісній терапії, оскільки в таких пацієнтів язикова щитоподібна залоза часто є єдиною функціонуючою щитоподібною тканиною.

Лімфоепітеліальні кісти

Лімфоепітеліальні кісти - це вузли жовтого кольору, розміщені на вентральній поверхні язика, мигдаликах або дні ротової порожнини. Вони доброякісні, виникають унаслідок затримки епітелію слинних залоз у лімфоїдній тканині під час ембріонального розвитку. Для підтвердження діагнозу необхідна біопсія.

Папілома

Плоскоклітинна папілома - одна з поширених патологій ротової порожнини (трапляється в 1% дорослих пацієнтів). Поява папіломи звичайно пов’язана з людським папіломавірусом типу 6 або 11. Папіломи виглядають як ізольовані, поодинокі утвори на ніжці з ворсинками. Лікування полягає в хірургічному висіченні або лазерній абляції.

Глосальгія

Пекуче відчуття на язиці трапляється як первинний або як вторинний синдром унаслідок захворювань, які призводять до оголення нормальної слизової язика (наприклад кандидоз, дефіцит вітамінів). Етіологія глосальгії невідома, ця патологія у жінок трапляється в 7 разів частіше, ніж у чоловіків. Захворюваність становить 0,7-15% популяції. Пацієнти описують, що раптово виникає відчуття "ошпареного" язика, яке протягом дня відчувається все частіше. Часто язик має нормальний вигляд. Прогноз сприятливий, патологія звичайно з роками зникає спонтанно. Згідно з результатами контрольованих досліджень (Zakrzewska J. M. et al., 2005), полегшити симптоматику можна лише за допомогою α-ліпоєвої кислоти і клоназепаму. У рефрактерних випадках лікування таке ж, як і будь-якої хронічної невральгії.

• Анатомічні аномалії язика

Анкілоглосія (вроджене вкорочення вуздечки язика)

Анкілоглосія - вроджене вкорочення вуздечки язика, яке обмежує його висовування. Нині, в епоху підвищеної популярності грудного вигодовування, яке потребує докладення більших зусиль ротом порівняно з вигодовуванням немовлят із пляшечки, виникло питання, наскільки ця патологія може зумовлювати проблеми з вигодовуванням. Згідно з даними рандомізованих досліджень (Wallace H., Clarke S., 2006; Hogan M. et al., 2005), у дітей з анкілоглосією та проблемами з грудними вигодовуванням френулотомія виявилася більш ефективною, ніж освітні програми та підтримка лактації.

Макроглосія

Макроглосія - це патологічне побільшення розмірів язика порівняно з ротом та щелепами. Під час обстеження часто виявляють нерівність латеральних країв язика, зумовлену затисканням його зубами. Макроглосія трапляється при синдромі Дауна, гіпотиреозі, туберкульозі, амілоїдозі, мієломі, саркоїдозі, нейрофіброматозі, інфекції (наприклад сифілісі), набряку Квінке або алергічній реакції (Byrd J. A. et al., 2003; Rogers R. S. et al., 2004). Подальше обстеження та лікування залежать від первинної етіології, включаючи біопсію.

Підготував Богдан Борис

Література

1. Shulman JD, Beach MM, Rivera-Hidalgo F. The prevalence of oral mucosal lesions in U.S. adults: data from the Third National Health and Nutrition Examination Survey, 1988-1994. J Am Dent Assoc. 2004;135(9):1279-1286.
2. Byrd JA, Bruce AJ, Rogers RS III. Glossitis and other tongue disorders. Dermatol Clin. 2003;21(1):123-134.
3. Joseph BK, Savage NW. Tongue pathology. Clin Dermatol. 2000;18(5):613-618.
4. Gonsalves WC, Chi AC, Neville BW. Common oral lesions: Part I. Superficial mucosal lesions. Am Fam Physician. 2007;75(4):501-507.
5. Chan ES, Thornhill M, Zakrzewska J. Interventions for treating oral lichen planus. Cochrane Database Syst Rev. 2000;(2):CD001168.
6. Gnepp DR, ed. Diagnostic Surgical Pathology of the Head and Neck. Philadelphia, Pa.: Saunders; 2001:141.
7. van der Waal I, Schepman KP, van der Meij EH, Smeele LE. Oral leukoplakia: a clinicopathological review. Oral Oncol. 1997;33(5):291-301.
8. Napier SS, Speight PM. Natural history of potentially malignant oral lesions and conditions: an overview of the literature. J Oral Pathol Med. 2008;37(1):1-10.
9. Llewellyn CD, Johnson NW, Warnakulasuriya KA. Risk factors for squamous cell carcinoma of the oral cavity in young people - a comprehensive literature review. Oral Oncol. 2001;37(5):401-418.
10. Williams JD, Sclafani AP, Slupchinskij O, Douge C. Evaluation and management of the lingual thyroid gland. Ann Otol Rhinol Laryngol. 1996;105(4):312-316.
11. Kansal P, Sakati N, Rifai A, Woodhouse N. Lingual thyroid. Diagnosis and treatment. Arch Intern Med. 1987;147(11):2046-2048.
12. Zakrzewska JM, Forssell H, Glenny AM. Interventions for the treatment of burning mouth syndrome. Cochrane Database Syst Rev. 2005;(1):CD002779.
13. Wallace H, Clarke S. Tongue tie division in infants with breast feeding difficulties. Int J Pediatr Otorhinolaryngol. 2006;70(7):1257-1261.
14. Hogan M, Westcott C, Griffiths M. Randomized, controlled trial of division of tongue-tie in infants with feeding problems. J Paediatr Child Health. 2005;41(5-6):246-250.
15. Rogers RS III, Bruce AJ. The tongue in clinical diagnosis. J Eur Acad Dermatol Venereol. 2004;18(3):254-259.