Зміни пропорцій тіла в пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Ішемічна хвороба серця (ІХС) є однією з актуальних проблем сучасної медицини [2, 6, 7]. У патогенезі ІХС велике значення має не тільки стан серця і судин та багатьох інших систем організму, а й порушення в онтогенезі тканин макроорганізму при його віковій перебудові [5, 9, 17]. Останнім часом у клінічній кардіології з метою лікування і прогнозу дедалі більше застосовують показники маси тіла та її індекси [11, 20, 22]. Відомо понад 10 індексів зросту і маси, у вітчизняній літературі, поряд з показниками маси тіла і шкірно-жирових складок (ШЖС), використовують тільки декілька індексів (індекс маси тіла Quetelete І, кг/см, Gould, кг/см2, довжина тіла/3Ц маси, відносна маса тіла, %) [6, 11–13, 17].

У попередніх наших дослідженнях [8] встановлено, що у хворих на ІХС збільшені маса тіла, підшкірний та загальний жир, діаметр та окружність грудної клітки, довжина корпусу і тулуба та зріст у положенні сидячи. Виявлені статеві відмінності полягають у тому, що у хворих жінок збільшені ширина тазу, ширина кісток ніг, змінені кути кривин хребтового стовпа. Жирові нашарування та маса тіла у жінок змінені більше, ніж у чоловіків.

На підставі пошукових досліджень та встановленого на їх основі взаємозв'язку між простими антропометричними показниками і захворюванням на ІХС доведено важливість і можливість пошуку «комплексної антропометричної структури» для більшості хворих із застосуванням показників пропорцій тіла.

Матеріал і методи

З метою вивчення особливостей можливого взаємозв'язку між тілобудовою та ІХС в Інституті геронтології АМН України проведене комплексне антропометричне обстеження 426 хворих віком 20–100 років з різними формами ІХС (чоловіків – 161, жінок – 265). Чоловіків віком 20–59 років було 44 (27,0 %), віком 60–100 років – 117 (73,0 %). Вік чоловіків становив у середньому (65,30±0,55) року. Жінок віком 20–59 років було 71 (26,8 %), віком 60–100 років – 194 (73,2 %). Середній вік жінок – (64,20±0,11) року. Контрольну групу становили 310 здорових осіб (140 чоловіків, 170 жінок), відібраних методом випадкової вибірки, зіставних за віком, статтю й етнічною приналежністю (українці). Середній вік здорових чоловіків – (66,0±0,5) року, жінок – (64,60±0,55) року.

Антропометричне обстеження проводили вранці. Вимірювання товщини ШЖС виконували в 10 місцях: на задній та медіальній поверхні плеча, на кисті, під лопаткою, на передпліччі, у верхній здухвинній ділянці, на животі, на стегні і на гомілці, на грудях у чоловіків з правого боку [9] з вимірюванням поверхні 20 мм2 та стандартним тиском 10 г/мм2. Визначали довжину тіла та 10 довжинних показників (від підлоги, в см), масу (в кг), 11 широтних (у см), 5 кутових вимірювань (у градусах), 10 обхватів (у см) [1, 3, 4, 10]. Товщину підшкірного жирового шару (ПЖШ) вимірювали за Oeder (цитується за Ваuеr) [16]. За Oeder, ШЖС відповідає сумі подвійного ПЖШ і подвійної товщини епідермісу. Товщину ПЖШ визначали і обчислювали за формулою d=(n-2)/2, де d – товщина ПЖШ, у мм; n – величина ШЖС, у мм.

За допомогою виміряних антропометричних показників обчислювали екскурсію грудної клітки, різницю обхватів плеча і напруженого плеча, різницю показника розмаху рук і довжини тіла, проекційних довжинних параметрів (довжини голови і шиї, тулуба, корпусу, руки, плеча, передпліччя, кисті, ноги, стегна, гомілки), маси підшкірного жиру (в кг) [9], повної маси жиру за Matiegka (в кг) [20], трьох показників соматичної конституції ендоморфії, мезоморфії і ектоморфії (у балах) [17], багатьох пропорційних розмірів та деяких індексів фізичного розвитку [1, 13–15, 22].

Пропорції, що є «відносними розмірами» тіла, виражаються, як правило, у відсотках загального показника. Для розрахунків такого індексу використовують формулу Kopf [18]: (менший розмір ґ 100)/більший розмір. Обчислення і аналіз отриманих даних здійснювали з використанням параметричних та непараметричних статистичних критеріїв за допомогою програм статистичного аналізу «Excel Statistica» (у середовищі «Windows 5.0»). Для об'єктивного визначення ступеня достовірності результатів дослідження ми використовували t-критерій Стьюдента. Між парами окремих показників вираховували коефіцієнт кореляції Пірсона (r). Критерієм достовірності розбіжностей вважали Р<0,05.

Результати та їх обговорення

У хворих чоловічої статі порівняно зі здоровими особами були достовірно більші такі показники: передньозадній розмір грудної клітки на 0,35 % (в % довжини тіла), обхват грудної клітки на 0,9 % (в % довжини тіла), передньозадній розмір грудної клітки на 0,98 % (в % довжини тулуба), відносна маса тіла на 0,86 кг/м, жир за Benhke на 2,32 кг, жир за Benhke на 2,4 % (в % маси тіла), об'єм тулуба на 1,8 см3. У хворих чоловічої статі виявлено тенденцію до збільшення показника обхвату стегна в % довжини тіла на 0,5 %.

У хворих чоловічої статі порівняно із здоровими зменшені такі показники: довжина тулуба в % обхвату грудної клітки – на 0,8 %, біакроміальний розмір у % обхвату грудної клітки – на 0,6 %, довжина тіла:3 Цмаси – на 0,5, зріст сидячи:3Ц маси – на 0,3, довжина ноги:3Ц маси – на 0,3, тазогребневий розмір:3Цмаси – на 0,1, знежирена маса тіла за Benhke в % маси тіла – на 2,4 %, відносна площа поверхні тіла – на 0,06 см2/ кг.

Виявлено тенденцію до зменшення у хворих чоловічої статі таких показників: довжина тулуба:3Цмаси – на 0,15, довжина руки:3Цмаси – на 0,2, маса кістки за Matiegka у % маси тіла – на 0,36 %, маса м'язів за Matiegka в % маси тіла – на 0,6 %.

У хворих жіночої статі порівняно зі здоровими достовірно більші такі показники: зріст сидячи в % довжини тіла – на 0,3 %, довжина тулуба в % довжини тіла – на 0,5 %, передньозадній розмір грудної клітки в % довжини тіла – на 0,2 %, тазогребневий розмір в % довжини тіла – на 0,5 %, обхват грудної клітки в % довжини тіла – на 1,13 %, довжина тулуба в % довжини ноги – на 1,6 %, тазогребневий розмір у % біакроміального розміру – на 1,7 %, обхват плеча в % обхвату стегна – на 2,81 %, тазогребневий розмір:3Цмаси – на 0,1, обхват грудної клітки:3Цмаси – на 0,2, жир за Matiegka в % маси тіла – на 2,0 %, маса за Broca і Bonhardt – на 1,55 кг, відносна маса тіла – на 0,8 кг/м2, худа маса тіла за Benhke – на 1,88 кг/м2, середній кістковий діаметр – на 0,19 см, маса кістки за Matiegka – на 0,58 кг, радіус п'яти діаметрів і обхватів – на 0,02 см, абсолютна площа поверхні тіла – на 0,03 м2, об'єм тулуба – на 2,2 см3, кут шийного лордозу – на 2,7Ѓ, кут грудного кіфозу – на 2,9Ѓ, крижово-тазовий кут – на 2,15Ѓ. Крім того, у хворих жіночої статі є тенденція до збільшення таких показників: ширини грудної клітки в % довжини тіла – на 0,2 %; довжини передпліччя в % довжини руки – на 0,24 %; енергії – на 24,6 ккал/добу.

У хворих жіночої статі достовірно менші такі показники: довжина руки в % довжини тіла – на 0,6 %, довжина ноги в % довжини тіла – на 0,6 %, довжина голови і шиї в % довжини тулуба – на 1,0 %, біакроміальний розмір грудної клітки в % обхвату грудної клітки – на 0,5 %, довжина тіла:3Цмаси – на 0,4, довжина руки:3Цмаси – на 0,3, довжина ноги:3Цмаси – на 0,5, маса м'язів за Matiegka у % маси – на 1,4 %, кількість води в організмі за Osserman – на 0,7 %, різниця між розмахом рук і довжиною тіла – на 0,85 см, відносна площа поверхні тіла – на 0,05 см2/кг, тазо-крижовий кут – на 2,9o.

Ці дані підтверджують закономірності, отримані при вивченні змін основних антропометричних показників [8].

Для встановлення зв'язку між ознаками використовують метод кореляційного аналізу. Завданням кореляційного аналізу є виявлення типу кореляційного зв'язку і встановлення його напрямку. Математичним методом не можна визначити, які зміни ознак є причиною і які будуть наслідком, це можна виявити тільки за допомогою біологічних методів. Поєднання кореляційного методу з біологічним дає можливість більш поглиблено і обґрунтовано розкрити біологічні закономірності зв'язків між ознаками, що змінюються.

Отже, кореляційний аналіз усієї вибірки окремо здорових і хворих показав слабкий кореляційний зв'язок між показником віку та масою тіла (у здорових чоловіків r =-0,103, у хворих r =-0,213, p<0,1) і ШЖС під лопаткою (відповідно r =-0,023 і r =0,153, р<0,1), над трицепсом (r =0,011 і r =0,172, р<0,1), здухвинної області (r =0,008 і r =0,138, р<0,1), з довжиною тулуба (r =0,157 і r =0,161, р<0,1), трохи більший зв'язок з довжиною корпуса (r =0,174 і r =0,294, р<0,05), передньозаднім розміром грудної клітки (r =0,235 і r =0,025, р<0,1), обхватом грудної клітки (r =0,070 і r =0,090, р<0,1). Також встановлені невеликі зв'язки у жінок між показником віку і масою тіла (відповідно r =0,134 і r =0,195, р<0,05) і ШЖС під лопаткою (r =0,047 і r =0,290, р<0,01), над трицепсом (r =0,052 і r =0,299, р<0,01), здухвинної області (r =0,030 і r =-0,372, р<0,01), довжиною тулуба (r =-0,268 і r =-0,275, р<0,01), довжиною корпуса (r =-0,504 і r =-0,313, р<0,01), передньозаднім розміром грудної клітки (r =0,580 і r =0,376, р<0,01), обхватом грудної клітки (r =0,245 і r =-0,151, р<0,01).

Отже, у хворих на ІХС порівняно зі здоровими кореляційні зв'язки між віком і більшістю показників змінені як за спрямуванням, так і за величиною.

За нашими даними, тип тілобудови для більшості хворих на ІХС відповідає типу міцної статури з підвищеною масою тіла, підвищеним відкладенням підшкірного і загального жиру, масивною грудною кліткою, з довгим тулубом і корпусом, збільшеними широтними розмірами, зміненими показниками кривини хребтового стовпа, з тенденцією до вкорочення кінцівок.

Висновки

Уперше одержані докази порушення численних пропорцій тіла у хворих на ішемічну хворобу серця, що підтверджують встановлені взаємозв'язки між ішемічною хворобою серця і основними антропометричними показниками.

Встановлено, що у хворих на ішемічну хворобу серця переважно спостерігають кремезну статуру з високими показниками маси тіла, підшкірного і загального жиру, обхватними та широтними розмірами, продовженим корпусом і тулубом, підсиленим малюнком кривини хребтового стовпа, тенденцією до вкорочення кінцівок.

Дані цієї роботи можуть бути використані для первинної (донозологічної) та вторинної (боротьба з надлишковою масою тіла) профілактики ішемічної хвороби серця.

Література

1.Башкиров П.Н. Учение о физическом развитии человека. – М.: Изд-во МГУ, 1962. – 340 с.

2.Бобров В.А. Ишемическая болезнь сердца: эпидемиология, нестабильная стенокардия, внезапная сердечная смерть // Журн. АМН України. – 1996. – Т. 2, № 2. – С. 278-289.

3.Гамбурцев В.А. Гониометрия человеческого тела. – М.: Медицина, 1973. – 200 с.

4.Гримм Г. Основы конституциональной биологии и антропометрии: Пер. с нем. – М.: Медицина, 1967. – 291 с.

5.Доборджгинидзе Л.М., Нечаев А.С., Грацианский Н.А. Метаболические факторы риска у женщин с преждевременной ишемической болезнью сердца // Кардиология. – 1999. – Т. 39, № 9. – С. 31-40.

6.Жуковский Г.С., Варламова Т.А., Константинов В.В. и др. Закономерности формирования динамики и территориальных различий эпидемиологической ситуации в отношении ишемической болезни сердца // Кардиология. – 1996. – № 3. – С. 8-18.

7.Коваленко В.М. Стан здоров'я народу України у зв'язку із хворобами системи кровообігу та можливі шляхи його покращення: Аналітично-статистичний посібник. – К., 2004. – 124 с.

8.Колодченко В.П. Зміни в будові тіла хворих на ішемічну хворобу серця різного віку // Пробл. старения й долголе- тия. – 2005. – Т. 14 (Приложение). – С. 135. (IV національний Конгр. геронт. і геріатр. України, тези).

9.Лапчинська I.I., Стефанюк М.Ф. Жирова тканина як ендокринний орган: роль в патогенезі ішемічної хвороби серця та інсулінзалежного цукрового діабету // Лікарська справа. – 2002. – № 8. – С. 36-39.

10.Лутовинова Н.Ю., Уткина М.И., Чтецов В.П. Методические проблемы изучения вариаций подкожного жира // Вопр. антропол. – 1970. – № 36. – С. 32-54.

11.Мамедов М.Н., Петрова Н.В., Метельская В.А., Оганов Р.Г. Взаимосвязь абдоминального типа ожирения и синдрома инсулинорезистентности у больных артериальной гипертонией // Кардіологія. – 1999. – № 9. – С. 18-22.

12.Мейманалиев Т.С., Шлейфер Е.А., Айтбаев К.А. и др. Взаимосвязь избыточной массы тела с основными факторами риска ишемической болезни сердца среди мужчин 20– 54 лет // Здравоохранение Киргизии. – 1989. – № 4. – С. 17-19.

13.Халтаева Е.Д., Халтаев Н.Г. Избыточная масса тела, ишемическая болезнь сердца и факторы риска // Кардіологія. – 1982. – № 8. – С. 118-122.

14.Щекочихина Л.К. Материалы к изучению площадей поверхностей отдельных частей тела человека // Вопр. антропол. – 1964. – № 18. – С. 80-95.

15.Albert R. Anthropometric evaluation of body composition throughout life // Ann. N.V. Acad. Sci. – 1963. – Vol. 110, № 2. – P. 450-464.

16.Bauer J. Общая конституциональная патология: Пер. с немец. – Л.: Изд. гос. ин-та для усоверш. врачей, 1928. – 132 с.

17.Castelli W.P. Lipids, risk factors and ischaemic heart disease // Atherosclerosis. – 1996. – Vol. 124 (Suppl.). – P. 81-89.

18.Heath B.H., Carter J.E.L. A comparison of somatotype methods // Amer. J. Phys. Anthrop. – 1966. – Vol. 24. – P. 87-99.

19.Kopf H. Eine Bemerkung zur Bildung von Indexwerten in der Konstitutionslehre // Z /menschi/Vererb.-u-Konstit/-Lehre. – 1959. – Vol. 35. – P. 100-108.

20.Larret R. Is there an ideal body weiht? // Brit. Med. J. – 1986. – Vol. 293. – P. 493-495.

21.Matiegka J. The testing of physical efficiency // Amer. J. Physic. Anthrop. – 1921. – № 4. – P. 223-230.

22.Noppa H. Body weight change in relation to incidence of ischemic heart disease and change in risk factors for ischemic heart disease // Amer. J. Epidemiolol. – 1980. – Vol. 111, № 6. – P. 693-704.

23.Piccardi F., Pasquarella A., Buonomo E. et al. Indici di massa corporea, plicometria e stato nutrizionale nella donna anziana // J. Gerontol. – 1989. – Vol. 37, № 7. – С. 431-449.

В.П. Колодченко.

Інститут геронтології АМН України, м. Київ.