Перспективи розвитку екологічної генетики в Україні.

Тимченко О.І.

УНГЦ, МОЗ України, м.Київ.

На сьогодні постало завдання захисту здоров’я населення від загрози, пов’язаної з впливом чинників довкілля. Основною профілактичною дисципліною, що розробляє заходи для безпеки населення в зв’язку з цим є гігієна. В той же час захист геному людини, попередження прискорення мутаційного процесу, патологічних змін в експресії генів, що, ймовірно, відбуваються під впливом антропогенних забруднювачів, неможливе без застосування досягнень генетики.

Методи генетики можуть бути використані для:

• визначення генетичного ризику чинників середовища для здоров’я;
• формування груп ризику з осіб, що мають генетично обумовлену підвищену чутливість до дії факторів довкілля;
• зміцнення резистентності організму до впливу мутагенів шляхом застосування фармпрепаратів і харчових домішок з антимутагенними властивостями.

У вирішенні першого завдання в Україні увага, головним чином, приділяється ідентифікації мутагенної, тератогенної і канцерогенної небезпеки. Слід зазначити, що при цьому не завжди використовуються оптимальні тест-системи і тест-об’єкти. Розрахунок індивідуального і/або популяційного генетичного ризику в зв’язку з дією негативних чинників довкілля, як правило, не проводиться. Виключенням є тільки окремі дослідження з впливу іонізуючої радіації. Таке становище не дозволяє належним чином визначати пріоритети, обгрунтовувати управлінські рішення щодо зниження шкоди від забруднювачів і потребує виправлення. Так, Указом Президента від 4.02.99 № 118/99 затверджено Цільову Комплексну програму генетичного моніторингу в Україні на 1999-2003 роки, в рамках якої створюється служба генетичного моніторингу. За кілька років діяльності такої служби можуть бути зібрані матеріали для оцінки темпу мутаційного процесу і розрахунку генетичного вантажу в популяціях.

Завдання з визначення генетичної чутливості до дії чинників навколишнього середовища, яке визнано Європейським комітетом з питань навколишнього середовища і здоров’я одним з кількох пріоритетних в галузі гігієни навколишнього середовища, в Україні не вирішується. Між тим чисельність відповідного населення може виявитись значною.

Щодо фармакологічної профілактики соматичного мутагенезу, то робота в цьому напрямку в Україні, головним чином, зосереджена на скринінгу антимутагенних властивостей речовин, часто in vivo, а лікарські препарати з антимутагенною направленістю практично відсутні. Не ведеться санітарно-освітня робота серед населення, що проживає в екологічно несприятливих зонах, про нагальну необхідність застосування фармпрепаратів і харчових домішок з антимутагенними властивостями. Відсутність спеціальних освітніх програм в цій галузі створює передумови для підвищення онкологічної захворюваності.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що можливості екогенетичних досліджень у вивченні шкідливого впливу чинників довкілля на здоров’я населення далеко не вичерпані. Між тим їх розвиток може забезпечити вирішення питань профілактики деяких захворювань, пов’язаних з пошкодженням геному соматичних і статевих клітин.

Медекопортал