Блог: Валентина Бондарь

Валентина Бондарь

X-ray laboratory assistant

Почуття та емоціїї

Ппоняття про емоції та почуття. Їх функції та фізіологічні основи.

Людина не лише якимось чином сприймає оточуючий світ та його явища, не лише впливає на нього або перетворює, а завжди якось відноситься до нього, при чому це відношення як своєрідне переживання.

Одна й та сама подія в когось викличе смуток, а в когось радість. Кожна людина щось любить, а до чогось байдужа, щось викликає в неї бурхливі відчуття, а щось лише огиду.

Ми можемо назвати багато різноманітних форм переживання людиною свого відношення до явищ та предметів оточуючого світу це радість, задоволення, огида, страх, гнів, відчай тощо. Ці переживання називаються почуттями або емоціями.

ПОЧУТТЯ АБО ЕМОЦІЇ - це переживання людиною свого ставлення до того, що її оточує, що вона робить, до інших людей та самої себе.

Тут поняття почуття та емоції використовуються як тотожні, але за змістовним навантаженням воно відрізняються одне від одного. Спочатку дамо визначення емоціям.

ЕМОЦІЇ - безпосередні, ситуативні переживання якогось більш менш постійного почуття. Так, емоція це не любов, наприклад, до живопису, а той стан захвату, який виникає в людини, коли вона дивиться на витвори цього мистецтва.

Також слід відмітити, що примітивні форми емоцій (страх, гнів, радість тощо) притаманні і вищим тваринам. Але почуття властиві лише людині.

Давайте тепер узагальнимо все вище сказане. Ітак, емоціями ми називаємо реакції на зовнішні та внутрішні подразники, які мають прояв у виді задоволення або незадоволення, огиди, відчаю, радості тощо. Емоції виникають поруч майже з будь якою життєдіяльністю та відображають у формі безпосередніх переживань суть та значення подій та явищ. Емоції є одними з головних механізмів внутрішньої регуляції психічної діяльності та поведінки, спрямованих на задоволення певних потреб. Виникнення емоцій причинно обумовлене. Причини виникнення емоцій полягають в оточуючому середовищі та знаходяться у відповідності з потребами людини. Зрозуміло, що все, що якимось чином пов’язане із задоволенням потреб людини, викликає різні емоції. Позитивні емоції виникають тоді, коли потреби задовольняються. А якщо щось перешкоджає задоволенню потреб, то виникають негативні емоції.

Звернемося до почуттів. У порівнянні з емоціями почуття є більш стійкими психічними явищами, що мають чітко виражений предметний характер. Почуття завжди відноситься до когось чи до чогось та виражають відношення до цього людини. Виникають почуття у результаті узагальнення емоційного досвіду. З’являються почуття пізніше, ніж ситуативні емоції, та залежать від виховних впливів більше ніж емоції. Тепер же вони , а не безпосередньо події. що відбуваються , надають певного емоційного забарвлення переживанням людини. Наприклад, почуття відповідальності виховательки дитячого садка за доручених їй дітей забарвлює всі її емоційні переживання, пов’язані з ними: радість за досягнення малюків, тривога за їх здоров’я, тощо.

Як ми бачимо, емоції та почуття тісно пов’язані один з одним. Для свого виникнення і прояву почуття потребують емоцій, тобто емоція – це фаза виникнення і протікання почуттів. А почуття виступають фазою розкриття, виявлення і прояву емоцій. На емоціях, як на безпосередніх переживаннях, формується ставлення. А почуття і є саме ставленням.

Звернемося тепер до функцій які виконують емоції:

• функція відображення суб’єктивного відношення людини до оточуючого світу і до самої себе. Емоції завжди суб’єктивні. Таке віідображення відбувається у формі безпосередніх переживань, які інформують людину про те , що відбувається , наскільки це корисне для неї, наскільки ефективно відбувається процес задоволення потреб, які існують перешкоди на цьому шляху, тощо.

Таким чином ми можемо назвати функцію відображення сигнальною функцією емоцій.

• Функція оцінки. Завдяки емоціям відбувається оцінювання поступаючої у мозок інформації. Людина виділяє важливе та корисне у предметах та оточуючому середовищі, при чому це виділення відбувається відносно його суб’єктивної цінності. Наприклад, якщо людині подобається дивитися футбольні матчі, то з безлічі телевізійних програм вона обере саме футбольну гру і це викличе в неї певні емоції.
• Функція мотивації. Емоції часто виступають додатковим мотивуючим фактором. Так учень може не прийти на урок через те, що незадовільна оцінка на невиконане домашнє завдання приносить йому негативні емоції. А похід у кіно замість школи, призводить до виникнення позитивних переживань в цього учня.
• Мобілізуюча функція. Емоції виконують мобілізуючу функцію туму, що слідом за сильною емоційною реакцією відбувається активація всіх сил організму. Крім психологічного компоненту емоції включають в себе ще й біологічний компонент який сприяє своєчасній та повноцінній мобілізаціі організму в екстримальних умовах.
• Діагностична функція. Не всі мотиви та спонукання до поведінки людина усвідомлює. Іноді має місце недостатня або неадекватна усвідомленість мотивів та спонукань. Наявність певних емоцій може слугувати засобом їх ідентифікації та виявлення зв’язку з потребами .
• Важливу роль грають емоції у міжособистісній взаємодії. Емоцої особливим чином забарвлюють спілкування, оскільки несуть додаткову інформацію до того, що вілбувається. І, що є самим цікавим, емоції дозволяють познайомитися з внутрішнім світом людини, зазирнути в нього.

Сукупність перелічених функцій обумовлює РЕГУЛЯТИВНУ РОЛЬ емоцій у психічному житті людини. Емоції є одним з головних механізмів регуляції психічної діяльності та поведінки людини, які спрямовані на задоволення певних потреб.

Зробимо висновок з усього вище сказаного. Ітак, емоції сигналізують про розвиток подій (сприятливий або ні), про ступінь визначеності положення суб’єкта у системі його предметних та міжособистісних відносин. Тобто емоції забезпечують регулювання поведінки в умовах спілкування та діяльності.

Після того як ми з’ясували те,чим є емоції, які вони виконують функції, виникає цілком слушне питання про фізіологічні основи емоцій.Всім відомо, що сильні емоції пов’язані з цілою низкою фізіологічних змін в організмі людини- змінюється робота слюнних залоз (пересихання в роті), змінюється ритм дихання, діяльність серцево-судинної системи, спостерігається потовиділення. При сприйманні людиною якогось явища чи предмету у корі великих півкуль головного мозку виникає процес збудження, який за певних умов розповсюджується і на підкірку. У підкірці знаходяться центри, що управляють діяльністю внутрішніх органів, а це й обумовлює відповідні зміни в організмі. Позитивний емоційний стан підвищує працездатність, знижує втому людини. Позитивні емоційні переживання завжди пов’язані із значним підйомом життєвого тонусу всього організму. Наприклад, легкоатлет, який щойно одержав перемогу у змаганнях, радіє та не відчуває втоми, хоча перемога вимагала від нього чималих зусиль.

Негативні емоційні переживання з такими змінами в організмі людини, які знижують психічну активність, призводять до погіршення діяльності та псування настрою, падає працездатність.

Тобто позитивні емоції сприяють виконанню будь-якої діяльності, а негативні псують навіть незначну та легку справу.

Повернемося знов до фізіологічних основ емоцій. В різних підкоркових відділах мозку існують своєрідні емоційні центри, які умовно були названі “центрами страждання “ та центрами насолоди.

В основі фізіологічних механізмів почуттів лежать стійкі системи зв’язків в корі, в утворенні яких головну роль грає друга сигнальна система. Взагалі, друга сигнальна система має значний вплив на перебіг емоцій , може стримувати або, навпаки, стимулювати їх прояв. Наприклад, необачне слово значущої людини може образити сильніше, ніж те саме але почуте від незнайомця.

Та й взагалі нам відомо, словом можна “вбити“ краще, ніж іншими засобами.

Одним з найбільш загальних є поділ емоцій (в залежності від модальності переживання) на позитивні, негативні та нейтральні.

Різні дослідники по різному класифікують емоції в залежності від сфери явищ, що визначають їх виникнення.

Пригадуєте, ми вже трохи про них говорили. Тут ще потрібно відмітити, як саме відбувається такий поділ. Якщо певні предмети, явища оточуючого світу відпоповідають нашим потребам,вони викликають в нас позитивне відношення та, відповідно, виникають позитивні емоції. Якщо ж те, що відбувається не не відповідає нашим потребам, то виникає негативне відношення та негативні емоції. Існують й інші класифікації емоцій. Наступний поділ емоцій відбувається за характером впливу на організм. Тут виділяють стенічні та астенічні емоції.

СТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “стенос’- сила) підвищують активність,енергію та життедіяльність, викликають підйом та бадьористь. Це радість,захоплення, ненависть.

АСТЕНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецького слова “астенос’- слабкість, безсилля) зменшують активність та енергію людини, пргнічують життедіяльність. Це пригніченість, смуток, туга.

Наступна класифікація є однією з найбільш повних. Вона була розроблена Б.І. Додоновим. У ній виділяють наступні види емоцій:

1. АЛЬТРУІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ. Виникають на основі потреби у співпраці, допомозі іншим людям: бажання приносити людям щастя і радість,хвилювання за долю кого-небудь і т.д.
2. КОМУНІКАТИВНІ ЕМОЦІЇ – виникають на основі потреби у спілкуванні. Це почуття симпатій, прихильності, і т.д.
3. ГЛОРИЧНІ ЕМОЦІЇ (від лат. “слава’), пов’язані з потребою в самотвердженні і славі: почуття гордості, переваги.
4. ПРАКСИЧНІ ЕМОЦІЇ, що викликаються діяльністю, її змінами, успішністю чи неуспішністю, труднощами здійснення: захоплення роботою, приємна втома, приємне задоволення від того, що справу зроблено.
5. ПУГНІЧНІ ЕМОЦІЇ (від лат. “боротьба’), визначаються потребою у безпеці, інтересом до боротьби: почуття спортивного азарту, спортивна злість.
6. РОМАНТИЧНІ ЕМОЦІЇ: устремління до всього незвичайного, таємного: почуття містичного, почуття особливої значущості того, що вібувається.
7. ГНОСТИЧНІ ЕМОЦІЇ (від грецьк. “знання’), пов’язані з потребою в пізнавальній гармонії: бажання проникнути у сутність явищ, подив при зіткненні з проблемою, радість відкриття істини.
8. ЕСТЕТИЧНІ ЕМОЦІЇ, пов’язані з ліричними переживаннями: насолода гармонієєю і красою об’єкта чи явища, насолода звуками, поетично-споглядальні переживання.
9. ГЕДОНІСТИЧНІ ЕМОЦІЇ пов’язані із задоволенням потреби в тісному та душевному комфорті: насолода приємними фізичними відчуттями – від смачної їжі, тепла, сонця, почуття безтурботності.
10. АКІЗИТИВНІ ЕМОЦІЇ (від. франц. “придбання’), що породжуються інтересом, тяжінням до накопиченнь, приємне відчуття від перегляду своїх накопичень.

В структурі особистості ступінь представленності окремих видів емоцій може мати велику кількість додаткових відтінків, форм прояву, може бути індивідуальною.

Психологи нерідко користуються поняттям фундаментальних (базових, первинних) емоцій. Емоція вважається фундаментальною, якщо вона має свій власний механізм виникнення (специфічний внутрішньо детермінований нервовий субстрат), виражається ззовні особливими мімічними чи нервово-мімічними засобамии і володіє особливим суб’єктивним переживанням (феноменологічною якістю).

До фундаментальних емоцій відносяться (згідно К.Є. Ізарду):

ІНТЕРЕС – позитивна емоція,що мотивує навчання, розвиток навичок та вмінь, творчі устремління.

РАДІСТЬ – позитивне емоційне збудження, що виникає при появі можливості досить повно задовольнити актуальну потребу, ймовірність чого до цього моменту була невисокою чи невизначеною.

ГОРЕ – емоція зумовлена комплексом причин, пов’язаних з невідтвореними життєвими втратами.

ГНІВ. Може викликати бажання покарати, наказати.Може сприяти мобілізації сили, викликати відчуття впевненності у правильності власних дій.

ОГИДА – часто виникає разом з гнівом, але має свої власні ознаки і по-іншому переживається. Огида являє собою бажання позбавитись від когось чи від чогось.

ПРЕЗИРСТВО - емоція, що відображає втрату іншою людиною чи цілою групою своєї значущості для індивіда, переживання останнім своєї переваги в порівнянні з іншими.

СТРАХ – переживання, зумовлене отриманням прямої чи опосередкованої інформації про реальну чи уявну загрозу, очікування невдачі при здійсненні дій, обумовленої ситуацією, що виникла. Вважається, що страх являється однією з найбільших негативних емоцій. Страх може паралізувати людину, а може і мобілізувати її енергію.

ПОДИВ – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає в наслідок несподіваних подій.Виникнення даної емоції сприяє миттєвій орієнтації всіх пізнавальних процесів на об’єкт, що викликав подив.

СОРОМ – виникає як переживання неузгодженності (дійсного чи тільки уявного) між нормою поведінки і фактичною оцінкою, прогнозування засуджуючої чи різко негативної оцінки оточуючих.Сором мотивує бажання сховатися, зникнути.

ПРОВИНА - емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки. Однак сором може з’являтися внаслідок будь-яких помилок, вина ж виникає при порушеннях морального чи етичного характіру, при чому в ситуаціях, в в яких людина відчуває особливу відповідальність.

Також деякі автори виділяють в окрему групу.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ЕМОЦІЇ. До інтелектуальних емоцій відносять: сумнів,подив, задоволення, впевненість, здогад. Ці емоції можуть бутияк позитивними, так і негативними. Зрозуміло, що інтелектуальні емоції пов’язують з процесом творчості.

Ітак, ми розглянули декілька класифікацій емоцій, що дозволило нам не лише познацомитися з ними, а й побачити всю глибину та багатогранність емоційного життя людини. Після цього ми можемо перейти до розгляду почуттів. Нажаль, досить повної класифікації почуттів поки що не існує. Виділяють наступні найбільш загальні види почуттів: моральні, інтелектуальні та естетичні.

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНІ ПОЧУТТЯ - визначають відношення людини до процесу пізнання. Ці почуття супроводжують розумову та пізнавальну діяльність людини. Це радість пізнання, любов до істини тощо.

МОРАЛЬНІ ПОЧУТТЯ - це почуття, які відбивають ставлення та відношення людей один до одного і до суспільства. Хтось може навести які-небудь приклади? Так, любов до Батьківщини, патріотизм, чесність та багато інших.

ЕСТЕТИЧНІ ПОЧУТТЯ - це почуття, які відображають відношення людей до оточуючого світу крізь такі категорії, як прерасне чи потворне, комічне чи трагічне тощо. Ці почуття мають значний вплив на формування художнього смаку та певного світогляду людини.

Потрібно не забувати, що існує єдність емоційної сфери особистості. Це виявляється в тому, що не можна чітко виділити вище зазначені види почуттів. Наприклад, почуття гумору можна віднести як до естетичних, так і до інтелектуальних почуттів.

Окремо виділяють наступні види почуттів:

ЛЮБОВ – це глибинне інтимне переживання; почуття,направлене до іншої людини, до Бога, людської спільноти, природи чи їдеї. Воно виражає пристрасне вольове направлення до того, кого ми любимо. З точки зору психології любов визначається як моральне відношення до іншої людини. Таке відношення є унікальним та неповторним й називається “безумовним прийняттям’.

ЩАСТЯ. Це почуття також має багато визначень. Одне з найпоширеніших: “Щастя – це коли тебе розуміють“. Звернемося ж до психологічного аналізу цього почуття. Абсолютного щастя як однорідного почуття не існує, бо в різні періоди свого життя людина відчуває себе по різному. Почуття щастя як інтегральної оцінки життя виникає тоді коли людина реалізує себе як особистість, коли стоїть на шляху творчості та розкриття своїх потенціалів.

ПРИСТРАСТІ - це сильне почуття, яке не піддається контролю розуму; це екзистенціальна потреба людини; це вираз людських потреб. Це почуття, які підкоряють собі всі думки і поведінку людини. Пристрасть примушує людину думати про предмет почуттів, уявляти собі задоволення потреб, що лежать в їх основі, обдумувати дійсне або тільки тільки можливі перешкоди на шляху до цього задоволення. Те, що не пов’язане з пристрастю, здається таким другорядним, відсувається на задній план, перестає хвилювати і цікавити людину. А те, що пов’язане, - захоплює , хвилює, привертає увагу, запам’ятовується. В пристрасть може перетворитись будь-яке почуття. І тоді воно стає постійно діючою силою, що визначає думки, емоції, переживання,вчинки людини, спонукаючи її до одних дій і перешкоджуючи іншим. Коли людина позбпвлена можливості задовольнити свою пристрасть, то виникають сильні негативні емоції.

Це можуть бути гострі спалахи гніву, обурення, відчаю, образи. Умовно пристрасті поділяють на “ вищі’ та “нижчі’. Можливо, основним критерієм оцінки пристрасті може бути відповідність чи невідповідність її прояву моральним нормам суспільства, моральним критеріям поведінки, розвиток чи руйнування самої особистості.

Особливу роль потрібно приділити амбівалентності почуттів. Амбівалентність почуттів це така особливість почуттів, яка являє собою суперечливість декількох одночасно переживаючих емоційних відношень до певного предмету почуттів. Я гадаю, що кожен з вас відчував амбівалентні почутті, чи не могли б ви їх зараз згадати та навести приклади? Так, все вірно, сюди відносяться одночасно переживає мі радість та смуток з приводу закінчення школи випусками, любов та образа дитини на батьків, коли вони сваряться на неї та інші. А які амбівалентні почутті може відчувати учень з приводу школи, вчителя? Наприклад, любов, повага до вчителя та образа на нього за погану оцінку (хоча учень може бути сам винен у цьому).

Тепер, коли ми розглянули види емоцій та почуттів, ознайомилися з їх характеристиками, змістом та суттю, давайте перейдемо до розгляду наступного питання, в якому ми розглянемо основні форми переживання емоційних станів.

Зараз ми будемо розглядати емоційне явище як стан.

Виділяють наступні емоційні стани:

• Настрій (як загальний емоційний фон).
• Афекти (як реакції на екстремальні умови, з якими людина не може впоратися).
• Стреси (як реакції на тривалі підвищені навантаження, що вимагають мобілізації всіх сил).

НАСТРІЙ – це загальний емоційний стан, який забарвлює поведінку людини на протязі значного часу. Яким буває настрій? Вірно, настрій буває найрізноманітнішим: сумним, пригніченим.радісним,роздратованим.вялим, бадьорим, тощо.

Настрій характеризується слабкою вираженністю та низьким ступенем усвідомлення. Людина навіть може не помічати його. Але іноді трапляється так ,що настрій набуває значної інтенсивності. В цьому випадку він впливає на поведінку людини, на її розумову діяльність. Настрій залежить від стану нервової системи, залоз внутрішньої секреції, від загального стану здоров’я. В залежності від ступеня усвідомлення причин (настрій завжди залежить від яких-небудь причин), що викликали той чи інший настрій він переживається в якості загального емоційного фону (наприклад, подавлений настрій), або як ідентифікований стан (наприклад, радість, страх).

Зрозуміло,що гарний настрій підвищує життєдіяльність людини, позитивно впливаючи на продуктивність її праці. І, навпаки, поганий настрій псує всі справи та взаємовідношення людини.

АФЕКТ - це сильний та відносно короткочасний емоційний стан, пов’язаний з різкими змінами важливих для людини життєвих обставин, який супроводжується різко вираженими руховими проявами та змінами у функціях внутрішніх органів. А ось яке визначення афекту дає Фрейд: “Афект - це будь-який емоційно забарвлений стан, приємний чи неприємний, чіткий чи нечіткий, який проявляється у загальній душевній тональності або у сильній енергетичній розрядці.’

Термін афект використовується у двох розуміннях :

• афект - це емоційні відгуки сильного переживання;
• афект - це поняття , яке передбачає кількісні параметри, що вказують на відносну самостійність цього поняття у багатоманітності усіх його проявів.

Найчастіше афект розуміють як короткочасну бурхливу емоційну реакцію , що носить характер емоційного вибуху.

Зовнішні прояви афекту:

1. рухове збудження або, навпаки, заціпеніння, загальмованість (відчай, страх).
2. зміни свідомості (спостерігається звуження свідомості), що супроводжується порушенням контролю за діями та втратою самообладання.

Розмірковуючі про те, чим саме є афект, Фрейд дійшов висновку, що це повторення ранього й, можливо, доіндивідуального, життево важливого досвіду’, який можна співставити з всезагальними, типовими, вродженими істеричними припадками.

А на думку Юнга афект, який вибухає проти волі людини, показує “величину’ рани, яка була нанесена її психіці.

Звернемося до основ афекту. В основі афекту лежить переживаємий людиною стан внутрішнього конфлікту, який породжується або протиріччами між її потягами, бажаннями, або протирічччями між вимогами, які пред’являються людині і можливостями виконати ці вимоги. Афект розвивається в критичних умовах, коли людина нездатна знайти вірний вихід зі склавшоїся ситуації.

Потрібно пам’ятати, що афекти - це не ’привілей’ дорослих, вони трапляються й у дітей (особливо часто у підоітковому віці). Ви, коли будите працювати вчителями, маєте звертати на це особливу увагу.

Закінчуючі розгляд афектів слід ще додати, що іноді афект може носити позитивний характер (наприклад, деяким науковим досягненням сприяв афект радості).

СТРЕС (від лат.stress - тиск, напруження) - це неспецефічна відповідь організму на будь-яку пред’явлену йому вимогу (Г. Сельє):

1. неспецефічна відповідь, функціональний стан напруження, реактивності організму, що виникає у людини та тварин у відповідь на вплив стресорів-значних за силою при дії естремальних або патологічних для організму людини або тварини подразників;
2. негативно впливаючий на оргпнізм вплив (синонім стресор);
3. сильна не корисна для організму фізіологічна реакція на дію стресора;
4. сильні реакції організму (як корисні, так і не корисні).

Поняття  стрес було введене канадським фізіологом Г. Селье

У 1936 році. У сучасній науковій літературі найчастіше використовується перше та друге значення терміну стрес.

СТРЕСОР (синонім стрес-фактор, стрес-ситуація) - надмірний або патологічний подразник, значний за силою і тривалістю негативний вплив, що викликає стрес. Подразник стає стресором або в силу того, що людина надає йому певного значення (когнітивна інтерпретація), або через нищі мозкові сенсорні механізми, через механізми травлення та метаболізму. Існують різні класифікації стресорів. У найбільш загальній формі розрізняють фізіологічні (біль, шум, вплив екстремальних температур або хімічних речовин) та психологічні (інформаційна перегрузка, загроза соціальному статусу, самооцінці, найближчому оточенню та ін.).

В залежності від виду стресора та характеру його впливу виділяють різні види стресів. У загальній класифікації це:

ПСИХОЛОГІЧНИЙ СТРЕС:

1. інформаційний - це стрес, який виникає внаслідок інформаційних перевантажень;
2. емоційний - це стрес, який виникає в ситуаціях загрози, небезпеки, образи, в умовах конфлікту.

Сельє виділяє наступні три стадії стресу:

• стан тривоги, який включає три періоди:
  • активація адаптаційних сил,
  • погіршення функціонального стану,
  • нестійка адаптація;
• стадія опору або резистентності;
• стадія вичерпання.

Не слід вважати, що стрес несе собою лише погане, бо його біологічною функцією є захист та адаптація організму. Тобто стрес може мати й позитивні наслідки.

Ітак, ми з вами щойно розглянули емоції та почуття, їх види, функції та значення у житті людини, проаналізували основні форми переживання емоційних станів людиною. Перед вами постав складний та багатограний світ емоційного життя людини з його як позитивними, так і негативними рисами. Звичайно, що ми за такий короткий проміжок часу не встигли розглянути все, з чим хотілося б познайомитися з цього приводу, але, все ж таки, ми змогли побачити яку велику роль відіграють емоції та почуття в житті людини.

Добавить комментарий

Имя: * E-mail: Комментарий: * высылать уведомление об ответах на E-mail.

Последние комментарии: